Лотереї в Україні: багатомільярдний обіг без податкових надходжень

В середу, 22 березня 2017 року, в прес-центрі інформаційного агентства «Українські новини» (м. Київ, вул. Еспланадна, 20) відбувся Круглий стіл «Топ-5 ринків, що перебувають в тіні: шляхи фіскалізації й обліку».

 

Український бюджет недотримує від лотерейного та грального бізнесу декілька мільярдів гривень щорічно. В умовах протистояння на сході, стагнації економіки, дефіциту пенсійного фонду ці кошти були б як ковток свіжого повітря. Джерело наповнення бюджету особливо старанно не помічається з 2012 року.

Організаторами заходу були Центр сприяння реформам та Аналітично-дослідницька ініціатива Policy&Politics Platform ­– власна ініціатива Українського центру стратегічних рішень та Аналітичної групи «Левіафан». Окрім цього, в заході взяли участь представники Центру сприяння реформ та Організації LEAD office.

Відео заходу:

Засновник Українського центру стратегічних рішень Максим Карижський зазначив, що поки такі бізнеси як гральний, видобуток бурштину, використання державних сільськогосподарських земель, сміттєзвалища й сміттєпереробка, будуть «знаходитись поза практикою ліцензування та обліку - весь цей потік грошей позбавляє сенсу існування слідчих і каральних органів в країні».

Керівник дослідницьких програм Центру сприяння реформам Георгій Чижов зазначив, що за оцінками експертів «в тіні знаходиться практично ще один бюджет України. І зрозуміло, що мало того, що цей «тіньовий бюджет» не поповнює основний бюджет нашої країни, він ще й сприяє формуванню криміналу, організованої злочинності і аж до фінансування збройної діяльності проти України».

Генеральний директор Аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник зауважив, що «за сім років заборони ігрового бізнесу, ми зрозуміли, що ця заборона жодним чином не вплинула на кількість ігорних залів. Вони продовжують існувати, але трохи в іншому вигляді. Так, до прикладу існують ігрові атракціони, з яких податки не в державну казну, а певним правоохоронцям за «кришування».

Політичний експерт некомерційного суспільно-політичного проекту «Слово і Діло» Валентин Гладких відзначив, що «насправді в української економіки є величезні внутрішні ресурси, а проблема полягає лише в тому, хто їх привласнює і в чиїх інтересах вони сьогодні працюють».

Спікерами на заході були:

Максим Карижський – засновник Українського Центру стратегічних рішень;

Микола Мельник – генеральний директор Аналітичної групи «Левіафан»;

Георгій Чижов – Центр сприяння реформ;

Валентин Гладких – політичний експерт некомерційного суспільно-політичного проекту «Слово і Діло»;

Владислав Власюк – представник організації LEAD office;

Роман Кухарук – політичний експерт, Український клуб;

Микола Козлов – експерт з питань електронного врядування Iнституту суспільно-економічних досліджень.

За довідковою інформацією просимо звертатись

e-mail: policypoliticsplatform@gmail.com

Історія питання.

Після заборони азартного бізнесу в червні 2009 р., державні лотереї є єдиним дозволеним законодавством видом азартних ігор (ігор на гроші) в Україні. 06 вересня 2012 року був прийнятий Закон України «Про державні лотереї в Україні», який встановив нові правила гри.

Діяльність по проведенню лотерей з того часу мають право лише оператори державних лотерей, котрі отримали відповідні ліцензії. Операторами державних лотерей згідно із ст.6 закону можуть бути юридичні особи, зареєстровані на території України. Крім цього, вони мають відповідати низці вимог: мінімальний розмір їх статутного капіталу не може бути меншим від встановленого НБУ для банків (120 млн грн.), мають бути створені постійно діючі відокремлені підрозділи в кожному населеному пункті, де мешкає понад 500 тис. чоловік, а також точки розповсюдження державних лотерей у кожному населеному пункті з кількістю жителів понад 5 тис., але не менше 5 тисяч пунктів розповсюдження тощо.

Жодних обмежень стосовно того, що оператори повинні бути підприємствами державної форми власності або державі має належати хоча б частина компанії, закон не містить. Тобто фактично під прикриттям держави монопольно працюють на ринку бізнесмени, які заробляють на цьому шалені гроші. Хто ці люди?

Гравці ринку. Ринок державних лотерей в Україні представлений трьома операторами лотерей - оператором "МСЛ" (всі види лотерей), Української Національної Лотерей (числові лотереї) і ПрАТ "Патріот" (миттєві лотереї). У 2001 році ліцензія на випуск і проведення державних лотерей була видана також і Державному ощадному банку, однак останній вже досить тривалий час не здійснює, відверто кажучи, не властиву банку, тим більше державному, лотерейну діяльність.

ПрАТ "Патріот" через кіпрську "Cehriba Investments Limited" входить в інвестиційний холдинг Finstar, яким володіє російський мільярдер Олег Бойко. Власник "Патріота" має лотерейний бізнес і на батьківщині. У Росії Бойко є оператором лотереї "Перемога", доходи від якої направляє на підтримку російської армії. ТОВ "М.С.Л" - підконтрольна одному з найбагатших росіян - Михайлу Фрідману. "Українська національна лотерея" - належить офшору з Віргінських островів "Олімпік Голд Холдінгз Лімітед".

Цей елітарний клуб є закритим. Основною вимогою до операторів державних лотерей, яка блокує вихід нових суб’єктів господарювання на цей ринок, є необхідність мати 10-річний досвід випуску та проведення державних лотерей в Україні на момент звернення за отриманням ліцензії (ч.6 ст.6 закону).

Подарунки для операторів лотерей.

Після набрання чинності Закону «Про державні лотереї в Україні» Мінфін повинен був внести відповідні зміни до Ліцензійних умов лотерейної діяльності не пізніше, ніж протягом 3-х місяців з моменту опублікування закону (до 06.01. 2013 р.). Міністерство фінансів часів Віктора Федоровича пішло на широкий жест і з метою виходу з патової ситуації просто подовжило дії ліцензій ще на рік.

Відзначимо, що ні Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ні Закон України «Про державні лотереї в Україні» не передбачають можливості продовження строку дії ліцензій. Відповідно, ні Мінфін як орган ліцензування, ні тим більше Кабінет Міністрів України не мають повноважень для продовження строку дії вже виданих ліцензій, тобто Кабінет Міністрів просто вийшов за рамки своїх повноважень.

Після зміни влади в країні питання було вирішене більш красивим методом. З одного боку ліцензії операторів закінчилися в період з 23 лютого по 30 березня 2014 р., і їх більше не продовжували. Хоч і Рахункова палата України, і Мінюст офіційно відзначали ліцензійну бездіяльність Мінфіну. Одночасно до санкційного списку РНБО потрапили два найбільших, зокрема найбільший в Україні оператор державних лотерей "М.С.Л.". З іншого боку, нові менеджери з закордону знайшли вихід з такої скрутної ситуації.

Частина 2 статті 15 Закону України «Про державні лотереї в Україні» передбачає, що оператори лотерей, що провадили діяльність з випуску і проведення державних лотерей до моменту набрання чинності цим Законом на підставі виданих ліцензій, діють на підставі цих ліцензій до моменту закінчення терміну їх дії. І саме головне: у разі відсутності нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій, оператори лотерей, що провадили діяльність з випуску і проведення державних лотерей до моменту набрання чинності цим Законом на підставі виданих ліцензій, продовжують свою діяльність до отримання нових ліцензій, але не більше як на три місяці з моменту набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно для того, щоб вищезазначені оператори продовжили займатися своїм бізнесом, потрібно було лише не приймати нових ліцензійних умов, тобто нічого не робити. Операторам навіть не потрібно платити щорічний платіж за ліцензію, адже вона продовжується, а це є значним фактором наповнення бюджету. 

Учасникам ринку це надзвичайно вигідно. По перше, не треба платити за переоформлення ліцензій. По-друге, це дозволяє російським компаніям оминути санкції, адже одержати нову ліцензію вони не змогли б.

Цифри.

У розвинених країнах світу надходження від лотерейної діяльності становлять не менше 1 – 2% від дохідної частини бюджету. Оскільки у 2017 р. дохідна частина бюджету України сягала 706 млрд. грн., такі надходження мали становити 7 – 14 млрд. грн.

З приводу отриманих коштів то є можливість оперувати лише даними 2013 року. Дохід державного бюджету України від проведення лотерей у 2013 році склав 321 млн. грн.

Якщо міністерство фінансів України просто виконає свій обов’язок по розробленню і прийняттю нових ліцензійних умов для ведення лотерейного бізнесу, то за самими скромними підрахунками державний бюджет отримає близько 1 млрд. грн. за рік.

Висновок.

Керівництво міністерства фінансів України та вочевидь Кабінету Міністрів України навмисно зберігає ринок в тіні, створюючи квітучі умови для бізнесу країни агресора, прибуток від якого напряму йде на фінансування армії.

З метою нормалізації ринку лотерейного бізнесу, наповнення державного бюджету України та недопущення фінансування армії країни агресора в умовах військового протистояння необхідно виробити нові ліцензійні умови ведення лотерейного бізнесу. Це не потребує спеціального закону.

З метою потужного використання механізму наповнення державного бюджету України надходженнями від гральної діяльності необхідно прийняти новий закон, легалізувавши ті види ігор, що по факту існують під виглядом лотерей.

ЗАЧЕМ СБУ «СЛИВАЕТ» СВОИХ АГЕНТОВ?

Отступление — не выход. Наступление — не выход.  Оставаться на месте — не выход. Выхода вообще нет…

Прологом к данной публикации послужит рассказ, построенный на личном опыте, о том, как происходит вербовка в агенты СБУ.

Для начала, сотрудники подбирают вербовочный контингент (вербовочный контингент — круг лиц, которые могут подходить для выполнения определенных задач разведывательного характера). На этом этапе специалисты изучают возможности выбранных ими людей. Следующим действием, со стороны службы безопасности будет подбор нужной им кандидатуры. Для достижения большей «сговорчивости» кандидата СБУшники прибегают к методам шантажа и угроз. Для этого они тщательно изучают профессиональную, политическую, и личную жизнь кандидата. Собрав компромат, сотрудники умело пользуются им. Агентурная работа среди «контингента» — это святая святых работы любой силовой структуры. Все это находилось бы под строжайшим секретом, если бы агентов не стали бы «ликвидировать» (убивать), а вместе с ними — зачищать и их дела. Объединившись с группой единомышленников, мы сумели частично раскрыть «государственные тайны», тем самым поставив под угрозу нашу жизнь.

А теперь о некоторых подробностях убийства одного из лидеров группы разведки — Олега Мужчиля.

Олег Мужчиль, позывной «Лесник», сотрудник Главной разведки Украины (ГРУ), на службе был известен под прозвищем — Шаман. При Министерстве обороны был завербован сотрудниками службы безопасности Украны ( СБУ). Мотивом послужили необходимые для операции возможности и навыки Олега. Лесник был в поле зрения СБУ еще с начала 90-х, так как числился в списках националистического движения Донбасса. Усиленный мониторинг деятельности Олега Мужчиля со стороны военной контрразведки (ВКР) СБУ начался с весны 2014 г. Даже было произведено задержание Лесника в г. Днепре, после того, как он проведал раненого Яроша. Несложно догадаться, что именно Ярош доложил своему начальству о визите коллеги, что впоследствии дало возможность силовикам реализовать задуманное в отношении Лесника. Активисты «Правого Сектора» были удобным орудием в руках СБУ, что давало возможность выполнять грязную работу, не запятнав честь мундира офицера. С помощью молодых и агрессивных «свидомых» граждан, при наличии медиа-поддержки, можно было легко манипулировать украинской общественностью, завлекая патриотически настроенное население в свои кровавые игры.

К концу 2015 года ВКР СБУ имело возможность следить буквально за каждым шагом Лесника. Тем временем его стали готовить к заданию, целью операции была — ликвидация боевика Моторолы. В операции должны были принимать участие 4 человека, включая самого Лесника.

По «старым и дружеским связям» государственная разведка Украины обеспечила Лесника паспортом с пропиской в населённом пункте Донбасса, транспортом с номерами «ДНР», финансами, оружием и боеприпасами, среди которых находились и гранаты. Прежде чем использовать паспорта для операции, их следовало проверить и «обкатать». Для этой цели, Лесник пересек границу с РФ через Харьковскую область осенью 2015 г. Заодно провел ряд разведывательных мероприятий на территории Ростовской области, о чем был составлен разведотчёт и передан в ГУР.

Лесник со своей командой тщательно провел разработку боевика Моторолы на временно оккупированной территории. В августе этого же года ГУР в Волновахе передал уже готовые ДНРовские паспорта на всех участников группы. Для того, чтоб не возникло лишних и совершено не нужных вопросов — таких как: почему СБУ свободно сотрудничает с ДНРовскими службами безопасности? Почему разведка Украины свободно встречается с руководством ДНР? и многие другие — Генштаб сдает некоторых из команды Лесника в руки ДНР.

Из разведывательной группы Мужчиля решают сделать «сепаратистов», и не только получить с этого политические дивиденды, но и постараться — после успешно выполненной операции! — избавится от разведчика, который не собирался скрывать правду от народа. Олег, в силу своих убеждений, непременно начнет искать связь между СБУ и ДНР — и найдет. И тогда, бесспорно, придаст дело огласке и поставит под угрозу и дискредитацию всю службу. Для того, чтоб произвести трансформацию Олега из «патриота» в «предателя» СБУ задействовало своих людей из РФ — Шевелёву О.К., Пятакова П.Е., Леонову А.А. Они должны были «втереться» в доверие, и стать частью команды Лесника. В глазах общества они патриоты, жертвы диктатуры, такую репутацию им (если вдруг, что-нибудь пойдет не так) без труда сможет создать еще один человек СБУшников — журналист с безупречной репутацией и доверием в украинском обществе Юрий Бутусов из украинского издания «Цензор.Нет».

В нем он (или его подчинённые) всегда смогут рассказать своим читателям о «диверсантах», которые гордо служили с «опасным» Лесником в разведке.

На самом деле новые люди были приставленные к Леснику для того, чтобы в будущем Олег Мужчиль предстал в глазах украинцев «под светом Кремлевской звезды».

ГРУ привыкло использовать своих агентов с максимальной эффективностью, поэтому у них возникает желание заслать новых друзей Лесника на территорию РФ для разведки. Но после прохождения проверки сослуживцы составили о них негативное мнение, после чего такой команде было рискованно давать задания на стороне врага.

После того, как руководство операцией видит, что Лесник не подпускает новых друзей к основной информации — принимается решение о его ликвидации. Для этого руководство задействует своего верного слугу — Антона Геращенко, руководителя сайта «Миротворец».

Антон Геращенко

Стоит добавить, что этот сайт занимается также выявлением диверсионных групп на территории ДНР.

«Преданная и проданная» женщина-волонтер, а по совместительству бывшая «пленница ДНР» Гайдэ Ризаева разрабатывает план по ликвидации Олега Мужчиля.

Впоследствии это подтвердит советник главы СБУ Юрий Тандит — в своем интервью на «5 канале».

На момент ликвидации Лесника была такая расстановка кадров: глава ГУР — Валерий Кондратюк, его заместитель УВБ ГУР — Василий Бурба, замглавы АП по силовому блоку — Андрей Таранов, глава СБУ — Василий Грицак, 1-й замглавы СБУ по антитеррору — Виталий Маликов.

Василий Грицак

В августе 2016 года Таранов Андрей — разбился на р. Днепр в районе Гаванського моста. Место знаковое. Это привело к перестановке кадров — В. Кондратюк занял место А. Таранова в АП., В. Бурба занял место В. Кондратюка — возглавил ГУР.

Вся информация о деятельности Лесника докладывалась лично 1-му лицу. Через каналы СБУ и ГУР. Информация стекалась к Андрею Таранову. И он докладывал лично.

Заказ на ликвидацию Лесника поступил из Москвы. Информация о его деятельности дублировалась в Москву, т. к. задействованные в сюжете лица имеют двойную, а зачастую, тройную вербовку.

И в завершение хочется обратиться к народу Украины: «Уважаемые патриоты! Если Вы не хотите быть завтра убиты нами, то помогите нам сегодня спасти свои, а заодно и Ваши жизни» — руководитель информационной безопасности разведки группы «Шторм».

Автор статьи и ответственный за содержание материала

Евгений ДОВЛАТОВ

Источник:  http://n-v.com.ua/zachem-sbu-slivaet-svoix-agentov/

Чи варто пускати в Україну відвертих прихильників агресора?

У протистоянні України і Росії є багато фронтів. Силовий, політичний, культурний, а нещодавно яскраво проявив себе й лікарський.

15-16 червня,на запрошення приймаючої сторони, в Києві мала відбутись авторська лекція відомого в Росії зубного лікаря Олександра Бабурова. Цей пан відомий тим, що є одним із світил російського стоматологічного товариства. Принаймні він себе таким вважає.

Коли факт запрошення Бабурова став відомий широкому загалу, у соцмережах розпочалась компанія, ініційована патріотичною стоматологічною спільнотою, щоб не допустити приїзду одіозного спеціаліста. Головна причина обурення людей – чітка і неприхована позиція Бабурова щодо конфлікту між Україною і Росією. Він схвалив анексію Криму та був готовий «заправляти російські танки», як це колись робив його дід.

«Я спілкувався зі своєю родичкою з Севастополя – вона каже, що всі у Криму нескінченно щасливі від того, що опинились в Росії! Напевно, ніякої анексії не було», - робить висновок пан Бабуров у своєму пості на сторінці Facebook.

І от після таких висловлювань, організатори знаючи все це, свідомо обирають цю людину на роль високоповажного лектора, який має просвітити українську стоматологічну спільноту. Щоб українці могли посміхатись білішими усмішками, могли розгризати міцніші горіхи, набувати щастя та впевненості в собі! Ну, а вітчизняні спеціалісти повинні були мріяти про сертифікат курсу Бабурова, який можна було б повісити на стіну та пишатись ним перед клієнтами.

Безумовно, ще п`ять років тому такий «ґешефт» не викликав би жодних негативних реакцій. Але часи змінились докорінно, і зараз до будь-яких ділових візитів росіян в Україну виникає подвійна і прискіплива увага.

Головне питання – чи взагалі мають право люди, які не визнають українську державність та право українців на самовизначення, приїздити сюди та заробляти в Україні гроші?

Ініціатори цього візиту намагались виправдати свою ініціативу винятковою користю, яку принесе лекція Бабурова для вітчизняних лікарів. Мовляв, не варто чіплятись до слів, треба бути вищим за чвари, та й взагалі, пан Бабуров насправді любить Україну та українців! Та всі ці виправдовування виглядали дуже непереконливо, бо слова Бабурова говорили самі за себе.

«У вас 25 лет была возможность зажить нормальной жизнью, а что в сухом остатке?– риторично запитує Бабуров в своєму дописі у Facebook - А в остатке сплошные оранжевые революции, нищета и долги. И, конечно, во всем виноват большой сосед. Я бы на месте Украины попросил Россию взять вас под опеку. Погуляли – и хватит, возвращайтесь домой, примем хорошо!»

Що взагалі можна сказати про людину з такими поглядами!? Опускаючи нецензурну лайку, на яку б міг легко зірватись кожен свідомий патріот, що любить свою країну, можна виділити головну рису пана Бабурова: він взагалі не сприймає Україну, як незалежну державу, а українців – як повноцінний народ. Тобто, за логікою Бабурова, Україна – це якась територія, що завжди була в складі Росії, населена кумедними дядьками й тіточками, що гомонять на цікавому суржику та співають гарні пісні. Бабуров впевнений, що українці весь час поводилися погано, як шкідники, але ж він не опускається до прокльонів, а готовий вибачити українцям їхню недолугість, та навіть полікувати їм зуби. За гроші, звичайно.Чи варто дивуватись, що сама можливість приїзду такого гастролера викликала цілий шквал обурень - і не лише в стоматологічній спільноті!

Нарешті, минулого тижня, зрозумівши, що приїзд Бабурова може обійтися дуже дорого в будь-якому випадку, організатори вирішили таки відмінити цей візит.

А що ж далі?

Насправді, грець з ним з тим Бабуровим, нехай розповідає  байки про друзів-українців своїм клієнтам, коли свердлить їхні зуби. Але ж головна проблема, з якою ми зіткнулись, полягає не в окремо взятому шовіністичному московському лікарі! Головна проблема полягає в тому, що попри всі жахи та зневагу, які «братній народ» експортує в Україну, попри те, що більшість росіян, якби був референдум «кинути атомну бомбу на хохлів, чи ні» – проголосували б ЗА, і не лише голосом з підписом, а просто мовчанням, відсутністю протестної реакції, такі візити досить широко практикуються у різних сферах, і як вони можливі взагалі!!!

І прямо зараз вітчизняними організаторами планується та вже організовується чимало інших зустрічей, лекцій, концертів діячів, які ненавидять Україну та не визнають її суверенітет. Наприклад, досить великим виглядає список російських стоматологів, які влаштовують ділові візити в Крим.

Так само, багато діячів, спеціалістів з України охоче їздять по діловим справам в Росію та на окуповані території (Крим, ДНР-ЛНР), і не бачать в цьому жодних протиріч.

Медична сфера – лише одна з численних ланок, через яку вплив сусідньої країни намагається матеріалізуватись на українських теренах. Ще гостріше це питання постає у сфері культури, коли десятки, сотні діячів високих мистецтв, які ще вчора кляли «невдячних бандерівців», а тепер прагнуть співати, грати, танцювати на українських сценах! Вражає, що більшість із цих діячів щиро обурюються, роблять здивований вираз обличчя, коли в Україні їм обіцяють «теплий прийом». Якби там не було, можна стверджувати,  що це питання потребує чіткої державної позиції, щоб  розставити  крапки над «і» та унеможливити подібні «дружні» візити.

Можливо, Україна прийме такий закон, який би забороняв в'їзд будь-кого, хто ставить під сумнів українську мову, державність, право українців на самовизначення. А поки що варто піднімати це питання на широкий загал та визначитись із суспільною позицією. Можна обговорювати нюанси, технічні засоби та сутність проблеми.

Як би там не було, треба визнати: будь хто, якщо він дозволяв ганебні, зневажливі, образливі вислови чи дописи на адресу України та українців – це пособник вбивць та окупантів. Така людина не має жодного права відвідувати Україну, особливо з якоюсь місією на кшталт повчити нас уму-розуму. Крапка!

Зараз, в інформаційну еру, все залишається на видноті, і приховати справжнє обличчя, справжні наміри неможливо. Наші північні сусіди повинні чітко зрозуміти – це був їх свідомий вибір, вони знали на що йшли, і докоряти вони мають лише самим собі.

Чи залишати їм шанс на майбутнє?

Риторичне питання. В історії були випадки прозріння, покаяння. Починаючи із Савла-Павла аж до сьогоднішнього дня.  Німці, що підтримували Гітлера, взяли на себе всю відповідальність за злочини фашистів. Австралійці попросили вибачення в аборигенів, яких вони кількасот років цілеспрямовано знищували.

Чи зможуть колись росіяни масово розкаятись, вичавити з себе імперську хворобу та вибачитись перед українцями? Час покаже, а доки цього не сталося – наші вороги не мають права топтати українську землю. І завдання українців, що мають активну позицію та прагнуть захищати власну державу від шкідливих впливів - це пильнувати і не допускати відновлення стосунків із пособниками агресора.

Примирення із вбивцями неможливе!

Це важливо і тому, що так само активно діє і велика група «примирителів», які вважають, що дуже контрпродуктивно плутати політику і професію. Мовляв, є різні обставини, й ситуація в тій же Росії не дає можливості її громадянам засуджувати агресивні дії керівництва та власних політиків. Адептами «примирення» та побудови «цивілізованих стосунків» наводяться аргументи, що майже в будь-якій країні є гострі проблеми територіального, національного, релігійного, історичного  напрямків, і неможна  вимагати від іноземців, які приїздять до країни, щоб вони публічно визнавали якісь постулати, чи змінювали погляди на гострі питання, згідно офіційного курсу держави. Але ж такий підхід – це хитра, цинічна підміна сутності проблеми. Одна справа – визнавати Путіна злочинцем, та відкрито засуджувати його політику по відношенню до України. І зовсім інша – з власної ініціативи демонструвати всіляку підтримку злочинним діям агресора в Україні. Ніхто людей не тягне за язика, ніхто не примушує росіян дивитись телевізор та кричати «Крим наш!».

Є великий список діячів російської культури – починаючи з Ахеджакової, Басилашвілі, Шевчука, Макаревича та інших гідних людей, які не лише не підтримали агресію Росії в Україні, але й публічно висловлювались проти. І ніхто до в’язниці поки що не потрапив.

Це не означає, що кожен притомний росіянин мусить бути героєм в очах українців та кидати виклик путінській системі. Але він, перш за все, мусить бути людиною, мусить дивитись правді в очі та визнавати власну відповідальність за свої слова, вчинки, за те, що сталося. Принаймні, якщо він дійсно прагне мати нормальні стосунки із українцями, якщо він хоче приїздити до України, або мати тут якісь справи.

Будемо сподіватись, що тема, яку ми підняли, знайде продовження та оформиться  у зрозумілу і чітку державну позицію. І ніякого «полювання на відьом» за вуха сюди не притягнути!

Екс-заступник голови ДСНС Олег Авер’янов звернувся до прокуратури з заявою про шантаж з боку високопосадовців СБУ

Як повідомляють представники Авер’янова, особи зі складу вищого офіцерського складу Служби пропонували Авер’янову участь у злочинній схемі. Згідно якої він, будучи на посаді зам-міністра Служби з надзвичайних ситуацій мав би сплачувати представникам контролюючих  органів 3% від обороту підприємства, яке брало участь в тендерах. Згідно проведених торгів, сума виділених на облаштування і будівництво протипожежних машин, за які відповідав Авер’янов, складала: 200 млн грн. за 2015 рік, 400 млн. грн. – за 2016. Отже, зловмисники зі складу силовиків, згідно оприлюдненої заяви, мали намір отримувати регулярну данину з відомства ДСНС у десятки мільйонів гривень.

Авер’янов звернувся з заявою до ГПУ, і навіть мав очну ставку із вказаними службовцями СБУ в Генпрокуратурі в рамках відкритого провадження. Але далі свідчень справа не зрушила. Натомість на колишнього службовця почав здійснюватися психологічний тиск. А в пресі з’явилися наклепницькі статті, в яких виливався бруд стосовно особистого життя колишнього чиновника.

   –    Викриті хабарники не гребували нічим, - коментує заяву Олег Авер’янов, - від погроз і анонімних дзвінків вони перейшли до дій. Через мою колишню дружину ініціювали ряд судових заходів спрямованих на майнові скандали. Коли це не вдалося – перейшли до політики тиску, залякувань і травлі через засоби масової інформації. В рамках кампанії по дискредитації було зафіксоване кримінальне провадження, яке вони й сьогодні використовують як основний засіб для психологічного терору. Можна тільки здогадуватися про статки цих людей, які знаходять засоби підкуповувати не тільки окремих журналістів, але й цілі телевізійні канали для розправи. Так, у 2016 році ми виграли позов в одного з центральних телеканалів на символічну суму позову, проте змусили вибачитися і визнати інформацію стосовно мене і репутації ДСНС – недостовірною.

Проте, переслідування з боку шахраїв, за словами Авер’янова не припиняються й досі. Днями колишнього службовця ДСНС запросили на інтерв’ю нібито для програми новин 24 каналу, в ході якого з’ясувалося, що характер збору інформації журналісткою носить явно упереджений характер, а сама манера “інтерв’ю” – являла собою психологічний вплив з метою приниження гідності та дискредитації його в очах телеглядачів.

Деталі інтерв’ю тут:

 Про що Авер’янов повідомив керівництво каналу.

Слідче управління СБУ та Генеральна прокуратура України надали офіційнівисновки про те, що провадження відносно Олега Авер’янова не починалися і не здійснюються. Протепрезумпція невинуватості стосовно екс-заступника голови ДСНС не захищає від незаконного переслідування. Через що, колишній держслужбовець змушений звернутися публічно до ЗМІ з сенсаційною заявою.

Мэр Киева Виталий Кличко ответит за свои действия перед судом

15 марта, возле КМДА на Крещатике, при активном интересе со стороны многочисленных журналистов и телеканалов, несколько сотен активистов пришли на уникальную акцию протеста столичной общественности против ужасного состояния киевских дорог.

Журналисты проявили живой интерес к акции

Уникальность пикета заключалась сразу в нескольких вещах.

Во-первых, это была музыкальная акция, на которой в частности, прозвучала сатирическая композиция «убитые дороги» на мотив «Червоной руты», в исполнении организаторов.

Во-вторых, к выступлению на «городском вече» приглашались все желающие киевляне, прохожие, активисты, которым было что сказать киевским властям.

В-третьих, на акции, вместо привычных лозунгов, людям предложили реальный механизм влияния и контроля за действиями городских властей. А именно – подачу судебных исков на недобросовестных чиновников, начиная с мэра Виталия Кличко! В результате в течении акции 53 человека подписали петицию к мэру, с требованием навести порядок с дорогами до конца мая 2017 года или уйти в отставку. А 10 человек прямо на месте оформили судебные иски!

Претензии людей к мэру носили конкретный характер

Также во время акции был создан Комитет дорожного контроля, призванный следить за состоянием дорог и контролировать работы и расходы по их ремонту. Киевлян призвали фотографировать ремонтные работы, дорожное покрытие, и присылать снимки в Комитет, где специалисты смогут определить – насколько качественно идет ремонт и соблюдаются ли технологии.

Идейный вдохновитель и организатор акции, правозащитник Эдуард Багиров со сцены призвал киевлян активнее бороться за свои права, за комфортную и достойную жизнь в своем родном городе: «Очень рад, что сегодня на наш призыв откликнулось так много киевлян и представителей СМИ. От нашей с вами активности будет зависеть, насколько киевляне способны контролировать избранные ими органы управления. Иначе ожидать позитивных перемен в городе будет проблематично. 

Эдуард Багиров призвал киевлян активнее бороться за свои права

Власть воспринимает народ как некое стадо, которое приходит на избирательные участки раз в несколько лет, чтобы отдать свои голоса за красивые обещания! Но мы прекрасно видим, что большинство обещаний не выполняются - власть думает, что им все сойдет с рук. Но это не так – у нас есть рычаги влияния и мы заставим и мэра, и Киевсовет работать по совести или потребуем их отставки. Есть механизмы, которые позволят вынудить недобросовестных чиновников и депутатов досрочно покинуть свои кабинеты - и мы будем их использовать!

Хочу также напомнить, что это конституционное право каждого жителя Киева - требовать от городских властей выполнения своих прямых, важнейших для жизни города функций и обязанностей. Все видят, что дороги находятся в плачевном состоянии, автомобилисты ежедневно терпят колоссальные убытки из-за выбоин и колдобин, увеличилось количество аварий.

Городская власть и Виталий Кличко, как избранный мер, несут личную персональную ответственность за свои действия или бездействия. «Киевавтодор» находится в их прямом подчинении – и за качество дорог напрямую отвечает Кличко и Киевсовет. Ведь на это тратятся наши деньги -  городской бюджет наполняется из наших с вами карманов!

Однако коррумпированная власть в КМДА заинтересована в том, чтобы присваивать средства киевлян, в том числе и с помощью некачественного ремонта дорог, когда деньги уходят непонятно куда и кому.

Но так больше не будет! Отныне киевская власть почувствует совершенно иной способ давления».

Эдуард Багиров демонстрирует исковое заявление в адрес В.Кличко

По словам правозащитника, с помощью судебных исков по конкретным проблемам – будь то плохие дороги, неубранная территория, не вывезенный мусор, отсутствие освещения на улицах, саботаж ремонтных работ в домах, народ сможет реально влиять на ситуацию, и через суд ставить власть на место, тем самым заставлять чиновников шевелиться и решать насущные вопросы. Это может быть очень эффективным средством, ведь в случае невыполнения решения суда, наступает уже другая ответственность – уголовная!

Формуляр судебного иска к В.Кличко

«От имени Комитета дорожного контроля мы подготовили письмо-петицию, в котором требуем от Виталия Кличко и депутатов Киевсовета полного отчета за проделанную работу по ремонту дорог в столице. Например, какие коммерческие компании выигрывали тендеры и выполняли работу по ремонту дорог в Киеве, сколько денег было потрачено на реконструкцию дорог, сколько еще планирует выделить Киевсовет на нужды киевских дорог. Наконец, почему, по каким причинам было допущено такое ужасное состояние дорог, как сейчас? Мы также потребуем назвать конкретных виновных, из-за которых Киев превратился в город убитых дорог. Все чиновники КМДА должны понести административную и уголовную ответственность за свою халатность и должностные преступления!» – подытожил Эдуард Багиров.

Во время акции участники активно подписывали петицию, многие тут же, с помощью юристов, оформляли судебные иски против Виталия Кличко.

Киевляне активно подписывали петицию с требованием отремонтировать дороги

Кроме дорожных вопросов на вече были затронуты и другие проблемы, которые волнуют жителей Киева. В частности, поднимались  вопросы по соблюдению прав временных переселенцев, а также проблема рейдерства.

Эдуард Багиров и Михаил Салюта

Со сцены выступил ректор Международной Академии экологии и медицины (МАЭМ) Михаил Салюта, который выразил надежду, что киевская власть и Виталий Кличко лично будут принимать более деятельное и активное участие в отстаивании прав предпринимателей и недопущению рейдерских захватов на территории Киева.

P.S. Все желающие оформить иски на недобросовестных чиновников могут обращаться за консультацией по тел:.(044) 270-65-01, 270-65-02, 270-65- 03, 067-243-28-28, или по почте:liga_main@ukr.net