«Не палиці треба вставляти і не шило в одне місце, а шукати порозуміння», – професор Степан ПОП

У Закарпаття прийшли пропозиції із серйозними інвестиційними проектами. Знаний науковець висловив думки щодо конфлікту інтересів у будівництві першої в регіоні вітрової електростанції.

Як уже повідомляла «Наша версія» (http://n-v.com.ua/pro-perspektyvu-vitrovyh-elektrostantsij-na-polonynah-zakarpattya/) нещодавно в Ужгородському Національному університеті відбувся «круглий стіл» на тему «Вплив вітрових електрогенеруючих станцій на сталий розвиток гірських територій Закарпаття». Організували захід ГО «Інститут раціонального природокористування» та Громадська рада при Закарпатській облдержадміністрації. Йшлося про інвестиційний проект спорудження вітроелектростанцій на Боржавських полонинах, який викликав гострі дискусії у громадах.

На «круглому столі», зокрема, виступив знаний професор, завідувач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування УжНУ Степан Поп з дуже влучною доповіддю. Пропонуємо увазі наших читачів найцікавіші її тези – у вигляді прямої мови шанованого науковця.

– Я вчений і патріот Закарпаття, який дбає про його розвиток, і буду говорити як науковець, не заангажований обов’язками перед кимось. Сьогодні найсерйознішою проблемою розвитку інвестиційних проектів у регіонах є неузгодженість дій влади в усіх напрямках – йдуть свари і чвари, а повинна бути конструктивна співпраця.

У всьому світі енергетика вважається ключовою галуззю. Якщо у держави немає розвинутої енергетики, то вона незалежна тільки на папері.

Щодо Закарпаття – це найбагатший регіон України на відновлювальні ресурси. І водночас найнерозвинутіша область – маємо менше одного відсотка економічного розвитку від потенціалу України, будучи найбагатшими з природних ресурсів! Немає в нашій державі більше такої області, яка має «п’ятірку» по п’ятибальній системі за природно-ресурсний потенціал. Та що ми маємо в реальності?

І от сьогодні, на щастя, до нашого регіону прийшли серйозні інвестиційі проекти. Я думаю, що ми, науковці (чи прихильники, чи противники таких інвестицій ), повинні допомогти інвестору зробити корекцію проекту так, щоб потім не постала проблема даремно витрачених коштів. Якщо ми хочемо розвиватись нормальними темпами, то повинні від природи взяти те, що потрібно для якісного життя закарпатців. Аби люди нашого регіону, маючи таке багатство в рідному краї, не їздили на заробітки по всьому світу, а могли бути вдома, заробляти для своєї родини і виховувати своїх дітей. Поки що ж дуже багато закарпатців працюють на чужу економіку і доглядають чужих дітей.

Які ж світові тенденції енергетики? А вони такі, що до 2050 року 139 країн заявили про 100-процентний перехід на відновлювальну енергетику! Тобто, щорічно більше половини країн світу нарощуватимуть зростання такої енергетики на 3,4 % ,і за 32 роки вони вийдуть на 100 відсотків. А Шотландія уже до 2020 року має перейти цілком на гідроенергетику, вітрову і сонячну енергію! Китай в 2040 році введе одну третину світових потужностей відновлювальної енергетики!

Я вас запитую: а що, у них немає проблем з природними ландшафтами, чи з екологією менше проблем? Що, там кажани не літають? Літають. Але там швидко находять компроміс. Не палиці треба вставляти і не шило в одне місце, а шукати порозуміння.

У 2018 році ми начебто досягли якихось успіхів – десь 550 мегават. Але ж повинні були б мати уже 3490 – тобто майже три з половиною тисячі гігават. Ми колосально відстаємо від своєї державної стратегії розвитку відновлювальної енергетики, що запланував уряд. Ми всі маємо сприяти розвитку такої енергетики, що означає раціонально використовувати природний ресурс, – тобто одночасно і отримувати блага для життєдіяльності, і зберігати природу.

Минулого року інвестори витратили в Україні 400 мільйонів євро. Нині говорять уже про один мільярд євро. Та Україні, щоб реалізувати заплановане, потрібно інвестицій на 12-15 мільярдів євро. Держава не має на це коштів. Вся надія на інвесторів. Тому кожна громада повинна дуже уважно поставитися до пропозицій інвесторів, бо другий раз він не прийде. До дикунів два рази не ходять.

Ми маємо якнайшвидше розпочати використовувати потенціал відновлювального енергоресурсу. Інакше ми назавжди станемо енергетично залежними від усіх своїх сусідів.

У нас потенціал вітроенергетики становить 25 відсотків(!) від усіх видів відновлювальних джерел енергії, що має Закарпаття, – гідравлічна, сонячна і геотермальна. Рано чи пізно, але Закарпаття буде виробляти великий надлишок електоренергії і продаватиме її в Європу. Але сьогодні ми забезпечуємо себе лише на 10 відсотків, а 90 – змушені купувати у сусідів. Так от, якщо хтось думає, що ми можемо отримати електроенергію з Європи, то помиляєтесь. Тому, що туди її можна подавати, а назад – треба переоснащувати ЛЕП іншими трансформаторами, тобто, реверс зробити дуже непросто.

Тепер щодо вітрових електростанцій. Закарпаття дуже багате на вітер, і ставити тут 2-3 вітрогенератори, як дехто пропонує інвестору, немає сенсу. Енергетична диференціація у виробленні енергії – це складова національної безпеки держави. Сьогодні ми говоримо про інвестпроект, який є частиною реалізації національної безпеки.

Я мав змогу ознайомитися з проектом, який розташувався на території трьох районів (мова про проект будівництва Воловецької ВЕС. – ред.). Людьми там фахово (мається на увазі співробітники компанії «Атлас Воловець Енерджи». – ред.). підготовлено документ, згідно з яким проведено масштабні дослідження впливу не тільки, наприклад, на птахів, але й проведено величезну роботу з вивчення звукових хвиль різних діапазонів, частот, їх тиск на довкілля у відповідності до нормативних стандартів. Робота була проведена із застосуванням польових досліджень конкретно на тій території, де будуть проводитися планові роботи.

Можу зробити коротеньке заключення з того, що я виніс для себе. Щодо атмосферного повітря і клімату, то в принципі стаціонарний режим роботи уже побудованого вітропарку спричинює мізерний тиск. Забруднення повітря немає, є забруднення звукове, що рослинному світу не зашкодить, але відчує фауна. Сьогодні є різні дослідження науковців, тому дискусійнимє питання про негативний вплив шуму вітрогенераторів на тваринний світ.

Що стосується кажанів, то зрозуміло, що вони живуть не в тому ареалі, де розташовуються вітряки. Вони живуть в печерах або в дуплах, але вночі літають на полювання далеко, і частина з них можуть загинути від лопастей вітряків. До речі, за таких обставин несе матеріальні збитки і власник ВЕС, бо іноді турбіни руйнуються.

Електромагнітні поля: вони, звичайно, мають місце на мережі ЛЕП. А на ВЕС кабель під землею, і це вже знімає питання таких полів. А там, де електроенергія подається верхом до ЛЕП, то ці мережі не дають серйозного впливу.

А стосовно грунту, то тут є, так би мовити, певний тиск на природу. Тому що кожна опора вітряка має буди серйозно укріплена до скальних порід і забетонована добре, щоб довго служити. Так, тут будуть деякі впливи на грунти. Але! Вони будуть ТИМЧАСОВИМИ. Щоправда, за умови, коли інвестор добросовісно виконає культивацію. В такому разі можна практично все відновити. Навіть, якщо там будуть якісь рослинки червонокнижні – він їх пересадить у більш комфортнее місце.

Коли ми говоримо про вплив на ландшафт – так, він буде, але в цій ситуації його можна звести до мінімуму. Адже кожна опора вітряка займає дуже малу площу. Набагато більше землі забирають під канал малої ГЕС у 2 км – от і порівняйте це з площею для фундаменту опори.

Що стосується екогенних факторів – це різні сейсмічні процеси, зсуви, селі, то наші райони Закарпаття з точки зору екологічно-техногенного впливу належать до помірних. Про серйозні загрози аж ніяк не йдеться.

Щодо гідросфери – це дуже гарний регіон, і Боржава в тому числі, де йде формування і початки річок. Тут вплив може бути тільки на етапі будівництва. Коли будуть будувати дороги, треба інвестору поставитись серйозно – так, як це роблять в Австрії. Там ретельно зберігають усі природні водотоки. Треба через кожні 5 метрів ставити лоточки, щоб не сконцентрувати водні потоки і щоб вони під землею не викликали лінійну ерозію.

Це все треба робити, не шкодуючи коштів, бо природоохоронна діяльність – це та сфера, в якій, перш за все, повинен бути зацікавлений інвестор. Тому що, коли він увійде в конфлікт з громадою і не буде турбуватися про екологію, то поставить хрест на своїй діяльності. Тут не має бути протиріч, тут повинна бути єдність в думках і діях бізнесу з громадою і владою. Що врешті-решт даватиме користь і розвиток усім, і енергетичній програмі України зокрема.

Тепер робимо висновки. Дайте інвесторам можливість реалізувати свої проекти, і Закарпаття не буде таким бідним. Адже раніше ми їздили в Австрію лише, щоб вивчати досвід енергетичного розвитку, але тоді у нас не було інвестора, а держава, в свою чергу, також не могла виділяти кошти, як, до речі, і зараз.

Маючи всі такі можливості і бути бідним – це, як у тому прислів’ї: чого бідний, бо дурний… Давайте від цього прислів’я дистанціюємося і станемо заможними і розумними, бо у нас все для цього є.

Фонди дикої природи іноді нав’язують нашим грантоїдам (науковцям. – Авт.): мовляв, ви тільки оберігайте і нічим не користуйтесь. Це так, як коли Європа казала Україні: продавайте нам дерево-кругляк. Але у нас тільки 15 відсотків лісу, а у них 30-40 і хочуть зберегти своє за наш рахунок. Тож давайте будемо розумними і не будемо сировинним придатком.

А тепер хочу звернутись до голів сільських, селищних і міських рад. Ви є господарями на своїй землі. Відстоюйте інтереси своїх громад, опираючись на аргументовану й об’єктивну інформацію. Бо якщо ви будете вимагати: мовляв, побудуй мені клуб, чи дай щось у дитячий садок, інакше ми будемо проти, – це дорога в нікуди. Інвестор, коли з часом стане успішним і багатим, завжди піде вам назустріч: побудує і клуб, і дитсадок,і багато іншого…

Підготував кор. НВ Стас Черкас

Професор Степан Поп про розвиток енергетики Закарпаття – відео:

Правозахисник знайшов рецепт повернення до України 300 млрд податкових боргів олігархів – відео

В ІА «Укрінформ» відбулася прес-конференція, на якій відомий правозахисник Едуард Багіров розповів про рецепт повернення до українського бюджету сотень мільярдів грошей, які були незаконно виведені олігархами за кордон впродовж 1992-2018 років.

Див. відео: 

Щоб надати правоохоронним і фіскальним органам України правовий механізм як це зробити, Едуард Багіров вирішив почати з себе, і написав заяву від 15.03.2018 р. у ДФС м. Києва про вчинення кримінального правопорушення - несплату ним податків з доходу у розмірі понад 60 млн гривень за період існування і фінансування очолюваної ним МГО «Міжнародна Ліга захисту прав громадян України». Правозахисник вимагає, щоб контролюючі органи провели розслідування, і притягли його до відповідальності у рамках чинного податкового і кримінального законодавства. На його думку, коли це станеться – буде створено правовий прецедент, який дасть змогу притягти до відповідальності  найбагатших людей в Україні, чинних політиків, олігархів, які роками обкрадали  державу.  Під наглядом міжнародних організацій будуть створені підстави і умови повернення цих грошей в Україну.

Щоб забезпечити цей процес належним розголосом та залучитись підтримкою міжнародної спільноти,  Едуард Багіров має намір звернутися до глав країн Європейського Союзу, а також президента США з проханням посприяти поверненню в Україну раніше виведених активів.

«Я маю намір звернутися через посольства до керівників країн ЄС, а також до президента США з офіційним проханням, щоб вони дали вказівку своїм фінансовим і розвідувальним установам з’ясувати, хто і як зі списку найбагатших українців виводив активи в офшори, не повертав у бюджет гроші і не платив податки. Це буде правовою підставою, щоб відносно цих громадян провести податкові перевірки», - сказав він.

Багіров уточнив, що має намір написати відповідні звернення протягом двох тижнів.    

 

Правозахисник зазначає, що з моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році 90% державного майна перейшло у приватне користування. При цьому сотня найбагатших українців заробили на цьому майні чималі капітали, прибутки від яких вивели в офшори, не сплативши податків.

«За цей час вони заробили великий капітал - сотні мільярдів доларів, які, зрештою, були виведені в офшори. Ці гроші не оподатковувалися, бюджет України недоотримав податок», - заявив Багіров.

Правозахисник розповів, що у березні поточного року вирішив провести аудит «Міжнародної ліги захисту прав громадян України», яку створив у 2001 році. З'ясувалося, що за 17 років очолювана ним організація витратила 60 млн грн, проте з цієї суми до держбюджету не було сплачено належних податків. В зв'язку з цим Багіров особисто звернувся на ім'я першого заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Ігоря Скорохода із заявою про скоєння ним злочину, і попросив вирахувати з нього несплачені податки та порушити кримінальну справу.

Заява на ім'я першого заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Ігоря Скорохода

«Поки що відповіді немає. Вони переслали мою заяву у прокуратуру міста Києва, а ті відправили їм назад. Я спілкувався з начальником податкової служби столиці і просив, щоб з мене вирахували податки із тих 60 млн грн, які я заробив. Очікую, що податкові органи проведуть об'єктивне розслідування і приймуть законне рішення», - зазначив Багіров.

Відповідь ДФС

Схожих дій влади та контролюючих органів правозахисник очікує і  по відношенню до ста найбагатших українців, які, за його словами, вивели з країни в офшори прибутки і не сплатили податки до держбюджету. «Поки за них не взялися фіскальні органи США і Європи, які можуть просто конфіскувати всі гроші, я пропоную  багатим українцям добровільно вчинити так само, як я, тобто звернутися у податкову інспекцію, для проведення аудиту. В результаті, я впевнений, рішенням фіскальної служби і судів вони будуть зобов'язані повернути в бюджет країни десь три сотні мільярдів доларів, які зараз нам необхідні для розвитку економіки», - наголосив правозахисник.

«Нехай олігархи позичать бюджету України ці триста мільярдів під невеличкий процент на 25 років. За цей час ми відбудуємо країну. А потім можна буде зробити амністію капіталів, і цими грошима знову зможуть користуватись багатії. А взагалі, я вірю в те, що ми зможемо спільними зусиллями подолати всі негаразди та об’єднатись заради майбутнього України», - підсумував Багіров.

Крім того, під час заходу громадськості було презентовано прогноз розвитку подій навколо України і Росії «Спіраль історії», який був вперше оприлюднений на сторінці Едуарда Багірова у Facebook 19 квітня 2014 року. Правозахисник розказав, що події, які він описав у своєму пості в квітні 2014 року, вже збулися на 85%, а інші передбачення ще чекають свого підтвердження часом. 

Зокрема, він підтвердив свій нещодавній прогноз від 13 квітня про те, що Донецьк буде звільнений 22 травня 2018 року. Що стосується повного закінчення війни на Донбасі, то правозахисник упевнений, що військові дії остаточно припиняться до кінця року. Росія, на його думку, незабаром (рік-два) розпадеться на кілька частин, під впливом Москви залишиться не більше 10 областей, а Путін опиниться на лаві підсудних.

Детальніше щодо прогнозів див. матеріал на сайті МАІР

Ректор НПУ ім. М.П. Драгоманова запевнив, що жодним чином не збирається втручатись у процеси студентського самоврядування

11 квітня, біля Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова було гаряче – на 14:00 була запланована загальноуніверситетська установча Конференція студентів, на якій планувалося затвердити положення про органи студентського самоврядування університету та вибори до представницького органу студентського самоврядування - передає «УкрПресІНФО».

Студенти НПУ Драгоманова вийшли на пікет під назвою «Захистимо студентський вибір», тому що дізналися, про плани зриву Конференції радикально налаштованою групою студентів, які вже протягом трьох років намагаються розхитувати ситуацію у виші.  І дійсно, група студентів у чорних сорочках та футболках намагалася протистояти їм, але протягом 40 хвилин вони розійшлися і мітинг продовжився. Студенти відстоювали вибір переважної більшості студентів НПУ Драгоманова про необхідність проведення загальноуніверситетської установчої Конференції студентів по створенню нового органу студентського самоврядування, адже «стара Студрада», за словами самих студентів,  себе вже давно дискредитувала і просто заважала демократичним процесам, які відбуваються в університеті. За останні тижні на факультетах відбулися Конференції на яких були обрані делегати на загально-університетську Конференцію.

Ректор НПУ Андрущенко В.П.

Напередодні, 10 квітня 2018 року було оприлюднено звернення ректора НПУ імені М.П. Драгоманова – Андрущенка В.П., в якому він закликав студентство до порозуміння і співпраці заради майбутнього. Зокрема, він зазначив: «Категорично заявляю: обидві групи студентів мають на самовизначення цілком законне право й повинні вирішувати це питання виключно самостійно й демократично. Ніякого втручання адміністрації у діяльність студентів не буде».

Див.: http://npu.edu.ua/ua/oholoshennia/196-zahalnounivesytetski/4494-zvernennia-rektora-npu-imeni-mpdrahomanova-do-kolektyvu-universytetu-do-porozuminnia-ta-spivpratsi-zarady-maibutnoho

Конфлікт між двома частинами студентства НПУ триває вже кілька років. З аналізу матеріалів ЗМІ, дописів у соцмережах, різних заяв та розмов між учасниками процесу, проглядається певна заангажованість студентів у чорному – представників «старої Студради», яка проявлялась в бажанні створити негативну картинку та ілюзію постійного протистояння адміністрації та студентів університету, на відміну від інших студентів НПУ, які прагнуть розвитку та виведення університету на новий європейський рівень якості освіти, про що наголошувалось на мітингу.

Як би там не було, ці студентські хвилювання намагаються використовувати зовнішні сили у своєму прагненні отримати владу в НПУ Див.: Рейдерське захоплення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова http://reider-nau.com/u-kiyevi-vpershe-vidbuvayetsya-reyderske-zahoplennya-universitetu/

Тому прогресивне студентство НПУ Драгоманова ініціювало організацію і проведення студентської Конференції, мета якої – нарешті покласти край розбрату, об’єднати усі конструктивні студентські сили у єдиний орган студентського самоврядування.

Реєстрація делегатів

Незважаючи на певні організаційні труднощі, 11 квітня 2018 року загальноуніверситетська установча Конференція студентів відбулася в актовому залі НПУ. На Конференції були присутні делегати від усіх факультетів, зібралося понад 100 студентів: учасників і гостей, зокрема представники «старої Студради» майже в повному складі, близько 30 осіб.

Переважною більшістю голосів делегатів було затверджено положення про органи студентського самоврядування університету, затверджено назву представницького органу – «Студентський парламент». Це означає, що в найближчий час в НПУ Драгоманова відбудуться прозорі і чесні вибори до «Студентського парламенту» шляхом прямого таємного голосування, згідно із ст.40 Закону України «Про вищу освіту».

Отже, НПУ ім. М.П. Драгоманова, нарешті, отримає повноцінний легітимний орган студентського самоврядування, який об1єднає усіх студентів, та зможе ставити і вирішувати нагальні питання, щодо підняття іміджу університету та реалізації ініціатив по вдосконаленню навчального процесу і студентського життя. Залишається тільки побажати студентству успішно подолати всі негаразди та взаємну недовіру, і разом діяти заради свого навчального закладу. А головне – ніколи не допустити втручання зовнішніх  деструктивних сил, які переслідують  власні корисні інтереси.

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь VI. Ми ті, ким самі обираємо бути»

Михайло (івр. מִיכָאֵל, Міхаель) — чоловіче ім’я. Походить від слів на івриті מי כמו אלוהים (ми КМО Елохим, скорочено «мі-ка-е́ль») — буквально «Хто як Бог», або «Той, Хто як Бог».

У літописних записах початку XII століття згадується, як князь Святополк Ізяславич, онук великого київського князя Ярослава Мудрого, 11 липня 1108 року вирішив побудувати кам’яний собор поблизу Дмитрівського монастиря і церкви святого Петра в ім’я святійшого Архістратига Михаїла — небесного покровителя і хранителя міста Києва.

За однією з версій Дмитрієвський монастир на цьому місці спорудив батько Святополка Ізяслав (у хрещенні Дмитро). Існує гіпотеза, що тоді ж при церкві виник і чоловічий монастир. За іншою версією монастир тут заснував ще в 998 році перший митрополит київський Михайло. Інтер’єр Золотоверхого Михайлівського храму в той час був виконаний з дорогих матеріалів із застосуванням мармуру. Стіни собору були прикрашені мозаїкою, оздоблення святині завершували дорогоцінні ікони. Переказ свідчить, що в період правління князя Святополка Ізяславича зі столиці Візантії міста Константинополя в Михайлівський монастир привезені мощі святої великомучениці Варвари, які згодом стали основною священною реліквією храму. 16 квітня 1114 року після смерті Князя Святополка Ізяславича його тіло поховали на території храму.

Золотоверхому Михайлівському собору було завдано значної шкоди, коли в 1240 році татаро-монгольський хан Батий захопив Київ, а також під час війни з кримським ханом Менглі I Гіреєм у 1482 році.

У період з XVII до XVIII століття Михайлівський монастир весь час удосконалювався і поповнювався різними цінностями завдяки українським гетьманам. У 1718 році знаменитий полководець і політичний діяч Богдан Хмельницький за свої кошти оплатив замовлення на нову позолоту для головного купола собору. Гетьман Павло Скоропадський замінив іконостас. Іван Мазепа подарував спеціальний ящик, повністю виконаний зі срібла, для зберігання в ньому мощей святої великомучениці Варвари.

Поспішав… Повертаючись зі зйомок дуже боявся втратити, розплескати ті відчуття, які викликав у мене цей діалог. Говорив з отцем Михайлом, а в голові народжувався цей текст, лягаючи монограмою на серце.

Кругом клекотів величезний всесвіт — велике, неспокійне місто поспішало жити, не встигало, вибухало сигналами автомобільних гудків, музикою з кафе і магазинів. А я відчував неймовірну  зібраність, необхідність зберегти ці фарби.

Посмак душі. Божої і щирої.

У мене двоє хороших дорослих синів. Це велике щастя для батька. Але я, не перестаючи вірити в Господа, прошу подарувати мені третього хлопчика і саме з ім’ям МИХАЙЛО.

Отець Михайло і храм Божий МИХАЙЛІВСКИЙ, в честь мого святого Архистратига Михаїла.

І раптом, під час діалогу священик говорить про сімейну пару, яка просила подарувати сина... І Господь змилувався... Малюка назвали МИХАЙЛО.

Все моє дитинство пройшло з дідом. Це був величезний чолов’яга! Амосов, обстежуючи його серце, сказав, що такого великого серця він не бачив ніколи. Михайло Володарський.

М-и-х-а-ї-л. 30-річний священик. Родом зі Львова. Викладач. Строгий і неймовірно підтягнутий.

Шостий випуск. Шостий Герой. Неймовірно гордо усвідомлювати, яка величезна кількість жертовних і сильних людей живе в нашій країні.

Ми проговорили 25 хвилин, а мені здалося, що пройшла ціла година.

Отець Михайло випромінював Віру.

Попередній випуск, з Отцем Сергієм (Дмитрієвим), був як відлуння сьогоднішніх проблем і розвитку нашої рідної УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ.

У цьому ж я побачив усвідомлено-духовне майбутнє нашої Церкви — завтрашній день НАШОЇ Релігії.

Різниця в двадцять років бентежила мене набагато більше, ніж мого співрозмовника. Бачив перед собою мудрість Бога, співчуття в очах, коли мова зайшла про перші дні Майдану, бачив непідробну Віру.

Було ясно. Чисто. І дуже-дуже затишно.

Хто є Ми? Як, взявшись за руки, утворити сильну ВОЛЮ, про яку ми так мріємо?

Жага любові, сила великого і доброго народу, який століттями не може скинути зі своїх втомлених плечей важкий тягар — злого й підступного ворога...

Я просив у Господа лідера НАЦІЇ, який об’єднає всі церкви УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ.

І кожен Божий день буде звучати дзвін.

Нагадувати нам про ВІЙНУ.

Кликати нас допомагати АРМІЇ.

Плакати про душі загиблих.

Милосердствувати про матерів і дітей, які залишилися сиротами.

І тоді острівці розвідувальної ворожої сатанинсько-кремлівської індустрії були б помітні неозброєним оком. Вся країна, вся НАЦІЯ зрозуміла б, де можна і необхідно ставити свічку за загиблого чи полоненого ВОЇНА-УКРАЇНЦЯ.

Це повинно було стати сенсом існування ЛІДЕРА країни — об’єднати, зміцнити, створити майбутнє Нації!

Мене ніколи, ні за яких обставин не покидає відчуття віри у ВЕЛИКЕ майбутнє моєї країни.

Романтик? ТАК!!!

Але я живу тим сонячним і світлим днем, коли країна почне повторювати прості, але сильні слова:

— Слава Ісусу Христу!

— Навіки Слава!

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Гість — Михайло Омельян. 7.04.2018

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ: «Сповідь V. Війна відбувається не тільки на Сході, вона ведеться і за Вірування Нації, яка має віднайти свій шлях в особливій присязі Національній Релігії»

Якщо твоя душа співає – зроби звук голосніше

Зйомка цього випуску пролетіла, як одна мить. Я намагався усвідомити й осягнути суть людини навпроти. Священика отця Сергія. Обережно, з величезною повагою і шануванням до його сану і вчинків.

Всі мої спроби виявити «друге дно» обернулися вкрай радісною для мене невдачею. У нього стійкі відносини з Господом. І, що найнеймовірніше, – з самого дитинства.

Тиха та чуйна обитель Свято-Михайлівського монастиря – серце Революції Гідності. Саме Українська Православна Церква підтримала українців в найважчі хвилини правління кремлівської маріонетки.

Церковні дзвони як батьківський голос Господа – добрий, але суворий.

Святе Писання не залишає сумнівів в тому, що земну нашу Вітчизну дає нам Бог: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі» (Еф. 3: 14-15).

Тому ми повинні любити свою Батьківщину – як Його дар. Людина часто не цінує навіть життєво важливе для нього, але, втративши це, болісно переживає втрату. Так і з Батьківщиною.

«Київ 988 рік. Після повернення з Херсонеса до рідного Києва разом з корсунськими і грецькими священиками, Володимир повелів спалювати язичницькі требища, рубати дерев’яних ідолів. Кияни плакали, бачачи як Перуна після наруги скинули в Дніпро. Далі було примусове звернення в православ’я всіх жителів Києва. Над людьми, зігнаними до берега Дніпра і ридаючими незалежно від віку, візантійські священики провели обряд хрещення та благословили всіх. Тих же, хто опирався, князь оголосив своїми особистими ворогами. Після хрещення киян цей обряд було проведено у всіх інших містах та селах. Це був важливий момент в історії Хрещення Русі, картинки передають нам всю урочистість».

Головне – очі... Зверніть увагу на глибокі очі цієї людини.

Присутність Бога у цієї людини сублімувалося в саме життя.

Своєю присутністю він не доводить, і не нав’язує це, але стикаючись з його енергетикою ти розумієш, що слова і вчинки строго слідують принципам... канонічним.

Він рівний .Він не дає себе захопити в емоції.

Я молитовна людина. Але мені, як і всім притаманні амбіції та емоції, нервування і гнів.

Сергію Дмитрієву (отцю Сергію) вдається керувати тим що відбувається навколо. Наповнювати простір поруч з собою світлом Господнім.

Війна відбувається не тільки на Сході, вона ведеться і за Вірування Нації, яка має віднайти свій шлях в особливій присязі Національній Релігії

Питання дуже наболіле і до неможливості заплутане.

Це ще одна гостра теза цього випуску.

Антропологія вірусу імперського тиску на етніку Нації.

Вивчення відсутності інформаційної безпеки країни.

Імунітет до всього чужого і далекого.

Контрастне нагадування про те, що наша Релігія, культура та традиційність є нашим порятунком.

Стіна Милосердя на фасаді Свято-Михайлівського монастиря.

Отець Сергій один з ініціаторів цієї ідеї.

Не на території, поважаючи свободу віросповідання тих, хто живе на українській землі.

Війна. Перші події в Криму.

Місце народження Мурманськ.

Один з перших священиків, хто визнав Українську Церкву.

Він дуже пишається своїм народом.

Але робить це неймовірно скромно. Із завзяттям. З дивовижною Вірою.

Дмитро Поворотний, капелан полку «Дніпро-1». Саме він без страху поїхав у лігво сепаратистів для того, щоб забрати звідти полеглих бійців своєї бригади, і сказав у вічі ворогам: «Ви за все будете відповідати!»

Дмитро для нього – приклад мужності.

Три найважливіші аспекти нашої Сповіді перед Нацією:

1) У всіх у нас є своя рідна Церква, котрій в цьому році виповнюється 1030 років. Серце її – Київ...

2) Нація – це одна велика, сильна і добра СІМ’Я. Чим ближче ми будемо один до одного, тим швидше зможемо відродити Батьківщину. Немає в цій країні чужих загиблих дітей, інвалідів, переселенців. Є вкрай болісні проблеми, які ми зобов'язані вирішувати спільно.

3) Світська влада дбає про матеріальні блага нації, а Церква про його культуру, виховання. Про ДУШУ. Тим страшнішим є гріх тих, хто нашу Душу намагається продати Московії.

Душу Великої України.

Військові і священики сьогодні – передова частина нашої Нації. Священне Воїнство...

Ми прощалися дуже тепло. Отець Сергій помітно хвилювався. Непрості запитання про те, як подолати війну, корупцію і сумніви. А потім я зрозумів причину його нервування. Це не від того, який вигляд мали в кадрі, а від невпевненості в тому, чи впорався він, чи відповів мені, собі і нації на питання, які мучать нас щодня...

Про одне мені захотілося закричати – чому РЕЛІКВІЯ моєї НАЦІЇ, Печерська Лавра досі перебуває в диявольських лапах кремлівської розвідувальної організації?

Псалми, Глава 93

1. Бог помсти Господь, Бог помсти з’явився,

2. піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!

3. Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?

4. Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?

5. Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать…

6. Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт

7. та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів…

8. Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?

9. Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?

10. Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?

11. Господь знає всі людські думки, що марнота вони!

12. Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,

13. щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,

14. бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,

15. бо до праведності суд повернеться, а за ним всі невинного серця!

16. Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?

17. Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерті!..

18. Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!

19. Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!

20. Чи престол беззаконня з Тобою з’єднається, той, що гріх учиняє над право?

21. Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.

22. І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,

23. і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь Бог.

31.03.2018 Авторська програма Олега Володарського «Сповідь», гість програми – Сергій Дмитрієв.