Після акції протесту поліція зупинила техніку ТОВ «Будіндустрія-Сервіс-ЛТД», що незаконно добувала пісок у Пуховці

28 серпня увагу численних журналістів і телеканалів привернула акція біля обласної прокуратури під гаслом «Ні» знищенню російським бізнесом екосистеми Київської області!», яку організували  активісти ВГО «Бюро з питань захисту екології та здоров`я». Головна увага протестуючих була спрямована на ситуацію навколо варварського незаконного видобутку піску в селі Пуховка, Броварського району, що несе загрозу екосистемі усього Київського регіону, передає FreeNews.

Див. відеорепортаж з акції: 

Зокрема, активісти розповіли репортерам про те, що в районі села Пуховка, Броварського району, в 20-ти км від столиці підприємство ТОВ «Будіндустрія-Сервіс-ЛТД», в порушення всіх норм екологічного і податкового законодавства, продовжує масштабне видобування піску, яке спричиняє руйнацію природного річища Десни, несе загрозу оточуючим населеним пунктам, знищує природні ресурси та призводить до екологічної катастрофи. 

Голова ВГО, відомий громадський діяч Михайло Бурда (на фото нище), який веде боротьбу з екологічним браконьєрством, розповів, що в діяльності ТОВ «Будіндустрія-Сервіс-ЛТД» існує багато порушень: як то, земля під кар’єром не виділена в натуру, видобуток піску ведеться з грубим порушенням закону, немає дозвільних документів, а ті що є - видані з грубим порушенням норм. Заявлена кількість видобутого піску не відповідає реальній майже в десятки разів. Порушуються умови Закону про користування надрами, умови екологічного законодавства. Руйнується оточуючий ландшафт, знищуються нерестилища риби. У бюджет не сплачуються податки за користування надрами та за продаж піску комерційним структурам.

«Ми написали заяву про вчинення злочину в прокуратуру Київської області, і хочемо цією акцією привернути увагу громадськості і суспільства на цю проблему. Ми знаємо, що прокурор Максим Киричук – чесна і принципова людина, яка не пов’язана з пісочною мафією. Отже, ми сподіваємось, що він зробить все можливе аби зупинити незаконний видобуток піску і руйнацію екології біля Пуховки. І,  нарешті,  припинить кришування нелегального видобутку піску в Київській області», - розказав активіст.  

І дійсно, нелегальні піщані кар’єри в Київській області – це велика екологічна проблема. В Пуховці навколишні пейзажі в зоні видобутку піску виглядають як картини глобальних апокаліптичних катастроф з голлівудських блокбастерів. Але в даному випадку це жахіття відбувається у нас під боком, з мовчазного дозволу влади. Численні перевірки екологічних інспекцій, правоохоронних органів, незалежних громадських експертиз неодноразово підтверджували, що видобування піску біля села Пуховка ведеться незаконно, варварським способом і потребує негайного припинення як таке, що шкодить національним та місцевим інтересам. Проте кар`єр, не зважаючи на виявлені порушення, працює на повну потужність і створює навколо села зону екологічного лиха.

Крім порушення норм закону, активісти повідомили цікавий факт, що власником ТОВ «Будіндустрія-Сервіс-ЛТД» є людина з російським громадянством - Ігор Наумець. Його пов’язують з російським бізнесом і політичними колами. Отже, на думку протестувальників, ці гроші збагачують бюджет Росії і опосередковано йдуть також і на фінансування тероризму в Україні.

Вимоги, які були висунуті протестувальниками:

1. Негайно припинити нелегальний видобуток піску в селі Пуховка, Броварського району.

2. Порушити кримінальну справу стосовно керівництва ТОВ «Будіндустрія-Сервіс-ЛТД» за систематичне порушення українського законодавства.

3. Провести комплексне розслідування, з метою встановлення реальних збитків, що були завдані природним ресурсам Київщини у Пухівському кар`єрі.

4. Провести комплексне розслідування, з метою встановлення осіб, що кришують нелегальний видобуток піску у Київській області.

5. Притягнути винних до відповідальності та унеможливити аналогічні випадки, що мають місце в Київській області.

6. Повідомити про вжиті заходи у встановлений законом термін, та регулярно інформувати громадськість про хід слідства.

P.S.

Під час підготовки матеріалу стало відомо, що активісти ВГО «Бюро з питань захисту екології та здоров`я» після акції протесту навідалися у  Пуховку, де оперативна група поліції зупинила техніку ТОВ «Будіндустрія-Сервіс-ЛТД», що незаконно добувала пісок. Але чи надовг? І чи не закінчиться все черговим кришуванням – буде відомо в найближчий час. Будемо уважно слідкувати за розвитком подій.

Довідка по темі

Щороку в Київській області, за даними екологів, нелегально видобувають близько 7 млн. ​​тонн піску на суму до 15 млн. доларів. Протягом 2016-2017 років поліція порушила більше 50-ти кримінальних справ, і більше 10-ти справ відкрила прокуратура. Проте нелегальний пісочний бізнес процвітає, а ринок перерозподіляють між старими-новими гравцями, яких прикривають все ті ж владні структури. Незаконний видобуток піску йде по декількох схемах. Наприклад, дуже розповсюджена схема, коли у підприємства є всі документи на розробку одного кар'єру в одному місці. Але, насправді, видобуток піску йде на території в 10 разів більшій. Про це прекрасно знають правоохоронці, але вдіяти нічого не можуть - припинення роботи підприємства це цілком прерогатива прокуратури. Як правило, частка прокурорської даху - третина прибутку від продажу «лівого» піску.

Друга схема - це «чорне вироблення» піску. Проводиться, як правило, абсолютно відкрито в глухих місцях Київської області. У цьому випадку частка прокуратури набагато більша - половина доходів від продажу піску.

Володимир Орел. Військовий хірург. Збирав наших хлопчаків по шматках.

Сонячний червневий день в улюбленій Одесі. Жар розпеченого асфальту щедро приправлений солонуватим морським бризом і ароматами свіжоскошеної трави.

Це неймовірне місто, в якому живуть неймовірні люди. Тут вистачає також і адептів безмозкої імператриці, фанатиків ковбаси по 2,20 і тих, хто прагне сильної руки агента під псевдонімом «моль».

Але це дрібниці. Найважливіше інше – в цьому нескінченно прекрасному місті живуть справжні УКРАЇНЦІ, які несамовито обожнюють свою країну.

Святий день. День Незалежності.

Ця країна не раз і не два омивалася ріками української крові. Нас так сильно ненавидять за нашу національну і інтелектуальну Незалежність, за нашу чуттєвість, за нашу доброту, за вміння любити! Любити відчайдушно, безумовно, беззастережно. І не шкодувати нічого, навіть життя, заради мирного неба над головами коханих і рідних, які чекають нас вдома.

Родина. Сімейні цінності.

Це коли кохана людина – половинка, яка робить тебе цільним, а малюк – продовження вас обох, яке робить батьків безсмертними.

Це коли хлюпаєш дірявими черевиками по бруківці, повертаючись з такої виснажливої роботи, і проковтуєш гарячу вечерю, не помічаючи смаку, а посмішка малюка, який бавиться з величезним яскравим паровозиком нагадує тобі про те, для чого все це.

Це навіть коли береш в борг або знаходиш другу, третю роботу, щоб закінчити ремонт на кухні або купити коханій подарунок... Тому що тільки радість в очах коханої людини приносить справжнє усвідомлення того, що все це не даремно.

Володимир Орел. Військовий хірург. До 200 операцій в день. Котел. Війна. Цілодобова робота.

Вони змогли – жодного «двохсотого». Жодного. Збирав наших хлопчаків по шматках.

Така доброта в очах, що втрачаєш дар мови. Він дістав свій армійський жовто-синій прапор і з такою гордістю його показував.

Він так тепло, так щиро говорив про своїх друзів. Згадував лікарів. І ні слова про погане. Він упивався мудрістю життя...

Його, як і Анну Ільющенкову (Мурку), взяли на війну... санітаром. Ми сміялися, жартували, говорили...

Весь цей час так зворушливо і трохи нервово за нами спостерігала дружина Володимира – Галина. Вона стояла поруч, така щира і любляча, і неймовірним зусиллям волі стримувала себе, щоб не «підказувати» коханому.

У Галочки були мокрі від сліз очі, очі дуже чуттєвої і надзвичайного тонкої людини. Така зрілість була в цих відносинах. Уже не тільки батьки, вже бабуся і дідусь.

Дружина, яка обожнює, дочка, яка подарувала онука Артемія, син, який проводжаючи батька на війну, вручив такий простий, але значимий оберіг, сестра, яка вишила світанку, племінниця, яка прикрашала спечені Галиною паски для наших хлопців, дім, в якому завжди раді гостям.

Щаслива людина. Щаслива заслужено. Від Бога!

А тим часом бачу представників так званої еліти в дорогих ресторанах, на шикарних машинах, обвішаних дорогоцінними металами і камінням. Начебто і красиво, все блищить, сяє. А придивишся – не їдять, а жеруть, не живуть, а марнотратять. Метушаться, тремтять за шкурки, задихаються в дорогих квартирах... Вони давно втратили їх країну, втратили Бога, а потім і себе.

Перевернутий світ. Одні воюють і вмирають! І, залишившись в живих, нестримно люблять УКРАЇНУ, людей, землю і Бога...

У інших немає Батьківщини, немає Бога, немає війни. Гроші, гроші, гроші…

Господь обдаровує нас необхідним, наділяючи при цьому неймовірним даром Любові. Сатана ж дає з надлишком, але відбирає за це і любов, і віру.

І, куштуючи ці надлишки, ти сам не помітиш, що маленьким сіреньким хом’ячком з набитими зернятками щоками біжиш в колесі, що так принадливо мерехтить вогниками. Мить – і ти вже не можеш радіти таким принадливим колись зерняткам, тому що в сусідніх коліщатках біжать такі ж хом’ячки і жадібно виблискують очима на твої туго набиті щоки. А ще потрібно ні в якому разі не зупинятися, тому що хом’яки з сусідніх коліс тебе наздоженуть і відберуть таку бажану колись їжу.

Але у тебе вже інші бажання – обігнати на своєму нерухомому колесі мешканців сусідніх коліс. Біжи, біжи швидше, не замислюючись про те, чи твої це бажання! Біжи, радіючи з того, що на твоєму колесі вогники сяють яскравіше, ніж на сусідньому! Біжи!

Ні, ця сила не «совєршаєт благо», а лише дає всілякі блага тобі – ще і ще, поки ти не перестаєш помічати що-небудь, крім вогників свого колеса.

Але щоб зрозуміти це, потрібно вибратися з цього замкненого кола, а це не кожному до снаги. Володимир Орел зміг не потрапити в це колесо. Залишитися незалежним від нього. І виховав дітей, які змогли, і він ще виховає онуків, які зможуть так само.

З Днем Незалежності тебе, Україно! Пора, пора, рідна моя країно, позбавлятися від влади «хом’ячків», які століттями тягнуть тебе за собою по замкнутому колу!

Так, ціна цього – тисячі душ, які поповнили Господнє воїнство. Зате у наших дітей, які зовсім скоро виростуть, які розмовлятимуть українською, які будуть з гордістю носити вишиванку і будуть розуміти різницю між людьми і «хом’яками», між дарами Господа і Сатани, на Небі буде ціла армія охоронців, яка допоможе їм не піддатися нечистому.

Минуло вже три місяці після нашої зустрічі, а привітність і гостинність цієї сім’ї дотепер гріє душу... Вони посадили нас за стіл і ми говорили... Говорили і дихали їх щастям з легким ароматом морського бризу.

В Одесі потрібно мовчати і любити. Дуже тихо і з ніжністю спостерігати, як живе і радіє моя грандіозно красива і така приголомшлива Нація... Одеса – це місто кохання. Спокійного і мудрого...

Будь Щаслива, Україно!

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Герой програми – Володимир Орел

Милосердие и покаяние для меня оказались важнее – Олег Володарский

पश्यति त्वामाचार्यः।

 «Престарелый настоятель, известный всему миру как авторитетный ученый и практик традиции Бон к моменту нашего приезда сдал свои формальные полномочия молодому, но опытному преемнику. Как он говорил сам, посмеиваясь: «Я теперь на пенсии».

Но нас принял, что происходит не со всеми паломниками. Первый вопрос задал я: «Какая конечная цель в традиции учения Бон?»

Лама улыбнулся и в свою очередь спросил:

– А кто ты, и кто твой учитель?

Я ответил, что практикую Дзогчен, а мой учитель Намкхай Норбу. В то время я еще не знал, что в свое время Н. Норбу получал некоторые практики именно у этого настоятеля. Лама опять улыбнулся и ответил:

– Конечной практикой Бон является Дзогчен, нет более высшего состояния!

Больше вопросов у меня не было».

Дождливым декабрьским вечером 2015 года мне принесли сложную и тяжелую весть. Мы говорили не долго, гости были нервными и растерянными...

На фото слева – Учитель Ян Данилович

Откуда-то издалека веяло тишиной и прохладой, которые в полной мере можно ощутить только в горах. Каждый диалог, разговор или событие вызывает в нас ассоциацию.

Главное словить ощущение, услышать звук или запах – симметрия накопительной памяти.

Читать эти строки будет достаточно сложно. Между строк – отголоски событий последних трёх лет. Событий, которые подло и несправедливо забрали у нас другого Учителя. У которого так часто проскакивали нотки и звуки, реформированного бонпо.

Учитель Олег Мужчиль (Лесник)

Было столько болезненого и насущного в том, что рассказали мне гости... Многого не скажу – об этом пишут сотнями страниц, а не десятками строк. Когда-нибудь, будет написана книга, в которой я обязательно расскажу, об ощущениях той ночи, когда подло и цинично закапывали тело другого учителя, о том, что я ощущал и понимал при этом...

Темная, огромная, пустая квартира... невозможно реальное присутствие ещё одного человека.

Мы не виделись больше двадцати лет. Мой Учитель стал более отвлеченным человеком.

Мы пошли разными тропками – он, покорив свою вершину, спустился в деревню ЛАЛ-КЕТАБ, я же поменял восприятие Бога, придя к Иисусу.

Техника и познания остались – это память эзотерических мышц. Милосердие и покаяние для меня оказались важнее.

Мне не хватает свечи. Всегда! Я без неё задыхаюсь. Иногда кажется, что прочитав Молитву перед горящей свечой, сможешь сделать больше, серьезнее, сильнее.

Это нельзя скрывать. Сущности очень боятся актуализации, а свет зажженной для молитвы свечи уничтожает их также верно, как солнечный свет ночные кошмары.

Манипулятивный мирок красных кхмеров влетает в ступор при духовной регенерации. Усмехающийся учитель напоминает мне дикого зверя, в год которого я родился. У моего зверя вечная патетика смеха, швыряния фруктами и разноцветных спектаклей.

Духовно в них необходимо играть с улыбкой, не привязываясь! Тогда ты не превращаешься в паяца и, снимая маску отыгранной роли, не теряешь себя самого.

Все прогнозируемо – если есть генетический толчок, то обязательно будут кармические последствия. И горе тому, кто родился с мыслью о своей первозданности – он просто не осознает того, что рожден в крайнем левом углу координатной оси с двумя невеселыми минусами. Но благоденствие будет даровано тому, кто сумеет это осознать.

Молитва. Пост. Аскеза.

Он читал другого Учителя. Бабушка цыганка была права, у него не было шансов. Он не одолел саде-сати.

Это потом, из рассказов его учеников, уловил несколько слов, которые так часто повторял мой Учитель. Он так не любит этого признавать, часто ругается, обрывает меня на полуслове.

Пусть сердится. Для меня совершенно другое невероятно ценно – он научил меня присматриваться, заглядывая внутрь себя, погружаться в тот мир, который даёт подсказки в сложнейших ситуациях.

Жить без кожи, чувствуя при этом боль и беду невозможно без свечи и молитвы... Только благодаря им... Только благодаря Бога за этот дар-испытание...

И неважно как называет Его мой Учитель. Истинно – как он к этому относится.

Самое важное – подать руку упавшему. Только упавший, по ЗАРАТУСТРЕ, обязан быть осознанным, а не умирать от страха за свою проигранную шкуру.

Начинали мы с Учителем с удивительно интересной истории о том, как Шива и Арджуна, два родных брата столкнулись в смертельной битве...

А́рджуна (санскр. अर्जुन, arjuna IAST, «белый/светлый, серебряный») — герой древнеиндийского эпоса «Махабхарата». Также иногда называется «Дхананджая», «Гудакеша», «Пхальгуна» и др. На знамени Арджуны — Хануман.

1968 год. Мой дикий и такой неудобный зверь. Неудобный для тех, кто так мечтает загнать его в яму с решетками...

Ханума́н (санскр. हनुमान्, Hanumān IAST, «имеющий (разбитую) челюсть») — чтимое в индуизме обезьяноподобное божество, сын бога ветра Ваю и апсары Пунджисталы. Один из главных героев «Рамаяны», предводитель одного из войск ванаров, также друг Рамы и Ситы. В шиваизме считается одной из аватар Шивы...

Так что серчай на меня, Учитель, или не серчай, но помню, знаю и всегда остаюсь благодарным. Каждого учителя в моей жизни благодарю. Тебя – особенно (духовно).

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Гість програми – Ян Данилович

Аніта Білей: «Ні на кого не ображаюся! Я всіх пробачила!»

Два недбайливих співробітника підприємства, якому ніхто не дозволяв спилювати дерева в місті Ужгороді, підпилили одне з дерев... і пішли обідати. А те дерево несподівано привалило Аніту. Суд над, хай і неумисними, але мучителями Аніти йде сонливо і дуже вальяжненько. І тільки мати Оксана Білей і відомий волонтер Власта Негря криком кричать про те, що трапилося...

Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ

«Бог посилає лікаря – Молитву. Тією молитвою треба поставити дитину на ноги»

«Божественний Спасителю, ти воскресив мертву доньку Яіра і сина вдови. Оце я приходжу до тебе і зі сльозами тебе благаю. Найсолодший Ісусе, зціли мою хвору дитину задля твоєї любові до дітей, задля безмежних заслуг твоєї хресної смерті. Мій Спасителю, змилосердься над моєю хворою дитиною і поверни їй здоров’я. Не дай, щоб я дивилася на хворобу своєї дитини, але дай, щоб я виховала її Тобі, мій пане, на славу, а святій твоїй Церкві на користь. Але Ісусе, нехай буде не моя, але твоя свята воля. Ти обдарував мене тою дитиною і якщо Ти забажаєш, я Тобі її віддам, як Авраам. Не дай мені впасти під тягарем смутку, а допоможи мені терпеливо виконувати волю щодо моєї дитини. Амінь».

Немає в цій країні, серед цієї сильної і мужньої Нації чужих дітей. Немає і ніколи не буде!

І в цій статті не буде зайвих слів і непотрібних Вам нагадувань про добрі вчинки. Є гостре, непереборне і болісне бажання допомогти. Простягнути руку! І пошепки помолитися за цю дівчинку. Як батько. Як чоловік. Як людина.

У тій, країні, яку ми намагаємося підняти з руїн війни і крові, в той час, коли кращі з кращих гинуть на передовій, гинуть саме за майбутнє цих дітей, два недбайливих співробітника підприємства, якому ніхто не дозволяв спилювати дерева в місті Ужгороді, підпилили одне з дерев... і пішли обідати...

Наша маленька дитина абсолютно щаслива вийшла зі школи і, розмовляючи з матір’ю по телефону, пішла додому...

Дерево несподівано привалило дитинку. Дівчинка втратила свідомість, а в цей час зібралася юрба «співчуваючих», котрі навіть не спромоглася зняти з дівчинки важезний стовбур дерева.

У тій самій країні, з якої тікають люди, в якій гинуть воїни, в якій в’язниці забиті патріотами – швидка медична допомога фривольно їздить на екстрені виклики.

Проте в цій найулюбленішій і найріднішій країні є люди, які блискавично почали лікувати покалічену дитинку, героїчно роблячи операцію за операцією.

У нашій з вами країні, такій знекровленій, такій знесиленій, якось ліниво і дуже халатно відкрили кримінальне провадження, але, як завжди, цікаво і знаменно: директора підприємства, співробітники якого вчинили злочин, виділили в окреме провадження. Тендер був під прямим керівництвом мера міста.

І два недбайливих неспеціаліста, які скоїли даний злочин, чомусь, за дивним збігом обставин, виявляються слабкі здоров’ям ще і єдиними годувальниками неймовірної кількості утриманців. Ну, а про відповідальність державних органів і контролю за дотриманням законності мова не йде взагалі.

У зубожілій і понівеченій країні, суд над, хай і неумисними, але мучителями Аніти йде сонливо і дуже вальяжненько. «Адвокат»-рішало запропонував матері (Оксані Білей) дві тисячі доларів за гробове мовчання і тишу.

У країні, де майже кожен день помирає дитина на фронті, нікому ні за що не соромно і всім на всіх наплювати – особливо в органах державної влади. І тільки мати і відомий волонтер Власта Негря криком кричать про те, що трапилося...

З болем і нерозумінням щодо причин того, чому Батьківщина не чує горя і болю дитини. У нашій з вами країні за півтора року не знайшлося жодного гідного адвоката або правозахисника, який зміг би заступитися за цю велику маленьку людинку.

А миле красиве дитя на питання «Чи ображаєшся ти на когось за те, що сталося?» – відповідає: «Ні, не ображаюся! Я всіх пробачила!»

Скажи мені, жовто-синій, якщо у цього досконалого маленької істинної УКРАЇНКИ таке неймовірне Боже почуття покаяння до нашої з тобою країні, то як ми виглядаємо, коли байдуже і без переживань спостерігаємо за цією трагедією?

І, якщо всі ми останніх п’ять років спостерігаємо, як ці сутності, яким статус адвоката, судді, прокурора, дає таку страшну владу, роблять вигляд, що випадково загинув Кузьма, що випадково вбили Білого, розстріляли героя Лісника...

Десь я усвідомлюю, що їм страшно, тому що вони знають напевно – коли за ними прийдуть, сподіватися буде ні на кого.

Але ось так бездушно наплювати на дитину? Відмовлятися бачити кричуще порушення ЗАКОНУ?! І дати можливість хамовитими мерзотникам знущатися над справедливістю?

Навіщо ми тоді існуємо? Для чого це все? Майдан... смерті... кров... В ім’я і заради чого?

Сподіваємося проскочити? Думаємо, що саме нас не зачепить? Так не буває – ми єдиний егрегор, єдина НАЦІЯ, одна кров. А той що зрадив нас, буде служити завжди сатані. Цим ми і відрізняємося від північних п’яних сусідів.

Цим і відрізняється наш Храм Божий, Київський патріархат, від пропагандистського рупора мордора, котрий цинічно прикривається куполами московського патріархату.

Як маленький струмочок наповнює могутній Дніпро, так і наша з вами ВІРА зможе поставити цю дитину на ноги. І нехай хто-небудь з хлопців-воїнів покладе на підвіконня Аніти квіти, а чиясь мати передасть гілку винограду...

Ти можеш, ти великий, ти дуже сильний УКРАЇНЕЦЬ! Тільки, будь ласка, простягни руку і обов’язково помолись – нехай пошепки, нехай не зовсім вміло і правильно... Помолися, віддай часточку себе, нехай крихітну, але віддай...

Ось тому МИ так і не можемо підняти з руїн війни цю країну. Свою країну! Богом дану!

А вона болить, страждає, плаче голосами тисяч матерів, стоїть біля могил і просить нас всіх: «Візьміться за руки!» У нас єдиний Бог і єдина Україна. І я ні секунди не сумніваюся, що ми єсмь.

Вірую, зовсім скоро це миле і ніжне дитя порадує матінку-націю онуком чи онукою...

Знаєш, ким та дитинка буде в першу чергу? Українцем!

Жовто-Синій, Бог і Україна! Єдиний Бог і соборна, незалежна Україна!

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Герої програми – Оксана та Аніта Білей