У Березані, що на Київщині, блокують роботу міської виборчої комісії

Кому першому спало на думку, що процес декомунізації слід починати саме з перейменування вулиць та знищення пам’ятників вождів тоталітарного режиму, громадськість вже достеменно не пригадає. Але до процесу руйнації ми підключились із швидкістю спринтерського бігуна, наївно сподіваючись, що саме ці дії змусять українців назавжди розпрощатись із совєцьким минулим, де панувало телефонне право, єдино вірна лінія партії та її керівна роль, а тих, хто мислив інакше, чекали тюрми, Соловецькі табори та примусове лікування у психіатричних лікарнях – так званих «кузнях перевиховання несвідомих громадян». Людям, яким пощастило повернутись, після виходу на свободу судилося стати слухняними гвинтиками радянської тоталітарної системи…

Та знищити багатоголову гідру більшовицького режиму, яка проіснувала більше 70 років, одними нападами на мармурові постаменти не вдалося. Часто-густо бажання стати князьками у своїй вотчині перемагає у місцевих чиновників здоровий глузд, тому тут панує тільки одна правильна думка, яка належить очільнику громади. Але сум’яття в їхніх мізках призводить до доволі сумних та несподіваних наслідків.

Закон як дишло…

Міський голова Березані Володимир Тимченко

Чи задумувався міський голова м. Березань Київської області над тим, до яких наслідків призведе його потаємне бажання мати у складі міськради слухняну та покірливу більшість? Напевно, ні. Інакше не став би укладати підкилимні домовленості з головою Березанської міської виборчої комісії Київської області Ігорем Братком про те, щоб той усіма можливими способами (після дострокового складення депутатських повноважень опозиційно налаштованого до міського голови Олександра Кочерженка) перешкоджав входженню до складу Березанської міської ради наступного по черговості кандидата  у депутати від тієї ж політичної сили.

Дев’ять місяців тягнувся розгляд досить простого питання. За цей час кандидат у депутати Березанської міської ради Київської області Н. І. Деркач геть зневірилася у тому, що колись настане справедливість. І вона – та, якій люди довірили свою долю та проголосували за її кандидатуру під час минулих місцевих виборів, – врешті-решт займе належне місце у сесійній залі.

У силі закону засумнівались й інші кандидати у депутати Березанської міської ради Київської області Н.М.Галіцина та О.І. Герасименко. Вони звернулись до Березанської міської виборчої комісії із заявами про скасування їх реєстрації як кандидатів у депутати Березанської міської ради Київської області. Але і після цього не вдалося дочекатися справедливого рішення – Братко І.В. вперто не скликав засідання Березанської міської виборчої комісії.

І тільки після втручання ЦВК, яка відреагувала на скарги суб’єктів виборчого процесу, справа, здавалось, мала б зрушити з місця. Рішення, яке прийняла ЦВК, було доволі суворим – Центральна виборча комісія прийняла Постанову №189 від 12 вересня 2017 року, в якому, зокрема, встановила факти систематичного порушення вимог Конституції України та Закону України «Про місцеві вибори», достроково припинила повноваження усього складу Березанської міської виборчої комісії та зобов’язала Березанську міську виборчу комісію Київської області у її новому складі до 24 вересня 2017 року розглянути питання про визнання обраним депутатом Березанської міської ради Київської області наступного за черговістю кандидата в депутати цієї ради. Постановою № 199 від 15 вересня 2017 року ЦВК сформувала новий склад комісії. Головою комісії призначено Наталю Кириленко. І ось тут почалася справжня битва.

Про титанів та «зевса» місцевого розливу

За давньогрецькою міфологією Титани – діти Землі і Неба – могутні й волелюбні велетні, повелителі стихій, які не визнали нового верховного божества – Зевса – і повстали. Боротьба відбулася на горі Олімп. Спочатку перемагали титани, але Зевс покликав на допомогу циклопів, які викували йому громи і блискавки, і спалив усе навкруг себе. Титани не вистояли…

Не можемо з впевненістю сказати, що пан міський голова Березанської міської ради Володимир Тимченко є поціновувачем грецької міфології. Однак у своєму намаганні настояти на своєму та не допустити до депутатського крісла некеровану ним людину, він збурив у собі, так би мовити, «зевса» місцевого розливу. Насамперед, він повелів членам Березанської міської виборчої комісії, призначення яких відбувалось за участі керованих у ручному режимі політичних партій, ігнорувати телефонні дзвінки новопризначеної голови та не брати участі у засіданнях комісії. Не відомо, яких циклопів березанський «зевс» покликав на допомогу, але диво сталося – люди, які до того висловлювали готовність працювати у складі Березанської міської виборчої комісії, швидко переорієнтувались та взяли «під козирьок» – члени комісії від місцевих політичних організацій «БПП «Солідарність», «Народний Фронт», Радикальної партії Олега Ляшка, «Об’єднання «Самопоміч» у повному складі двічі(!) не з’явились на засідання Березанської міської виборчої комісії.

Не побачило світ і оголошення про новий склад Березанської міської виборчої комісії, яке мало бути опублікованим у місцевій газеті «Березанська Громада». Роботу колегіального органу – Березанської міської виборчої комісії – вперто блокують на всіх рівнях варто тільки міському голові дати команду «фас!».

Колишній голова виборчкому, щоб не передавати наступнику печатку та документи, кудись зник

Ігор Братко

Далі більше – колишній голова Березанської міської виборчої комісії Ігор Братко також зник із поля зору новообраного голови: перестав відповідати на телефонні дзвінки та повідомлення про необхідність передати печатку та документи Березанської міської виборчої комісії Київської області, хоча його повноваження як голови Березанської міської виборчої комісії припинились з моменту прийняття постанови № 189 від 12 вересня 2017 р.

Найцікавіше те, що відмовився виконувати постанову ЦВК не хто-інде, а державний службовець Ігор Братко, який перебуває на державній службі у Баришівській РДА Київської області. Отже він, відповідно до ст. 19 Конституції України, має діяти виключно по закону. А після встановлених ЦВК фактів про систематичне порушення норм Конституції України та Закону України «Про місцеві вибори» його перебування на державній службі, поза всілякими сумнівами, протиправне.

Одначе Ігор Братко не боїться відповідальності за свої протиправні дії: за роки проведені поряд з міським головою м. Березані Володимиром Тимченком він встиг увірувати у свою безкарність та й сподівання на підтримку родичів (татко – депутат Березанської міської ради Київської області) не покидає молодого шукача халеп на свою голову. А вони не за горами: як стало відомо автору матеріалу, Наталя Кириленко подала заяву про скоєний злочин за ознаками ст.157 КК України, яка зараз перебуває на розгляді слідчого Березанського відділення поліції Головного Національного управління поліції Київської області. На момент написання статті заява про злочин не внесена до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, що є тривожним сигналом для громадськості. Тимченко та його васали з місцевої поліції намагаються затягнути час, а потім взагалі заховати заяву про злочин під сукно, як варіант – домогтися прийняття рішення ЦВК про дострокове припинення повноважень усього складу Березанської міської виборчої комісії на підставі невиконання нею вимог Постанови ЦВК №189 від 12 квітня 2017 року. До речі, цей шлях найлегший – варто лише якомога довше утримати у законсервованому стані Березанську міську виборчу комісію.

Звісно, дехто з березанців чекає на інший розвиток подій – у них ще жевріє надія на справедливе закінчення епопеї з визнанням обраним депутатом Березанської міської ради Київської області наступного за черговістю депутата. Та шансів на таке завершення історії, будемо говорити прямо, небагато.

Вдається ж Володимиру Тимченку до цього часу тримати у складі депутатського корпусу Березанської міської ради судимого Володимира Сивака?

Володимир Сивак

У 2016 році вироком Червонозаводського районного суду міста Харків того було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі (умовно). І ніхто тому свавіллю міського голови не чинить серйозного опору. Навпаки – з радістю надають сторінки місцевого видання для розміщення інтерв’ю з місцевим депутатом, у якому він (на повному серйозі!) інформує громадськість про головну проблему на його окрузі – коров’ячі млинці на новому асфальті…

Замість післямови

Ми хочемо жити як європейці, тобто: відчувати себе у безпеці, мати гарантовану роботу, бути впевненими у дні завтрашньому й розуміти, що кожний сьогоднішній день має бути наповнений корисними справами. Та щоб наші мрії не перетворилися на порох, що летить за вітром, громадськість має, найперше, захистити своє право на вибір. І поки наші виборчі права порушуються, поки місцеві чиновники та голови місцевих політичних партійних осередків безкарно відточуватимуть на простих виборцях та кандидатах у депутати місцевих рад різноманітні виборчі технології, які в подальшому допоможуть їм сфальсифікувати кінцевий результат виборів, – до того часу не бачити нам змін на краще. І вже не Зевс, а розлючений пустопорожніми обіцянками натовп знищить навколо себе все живе. У цій війні не буде ні переможців, ні переможених. На кону – держава Україна.

Джерело: http://n-v.com.ua/vsya-vlada-meru-z-berezani-shho-na-ki%D1%97vshhini/

Крупнейший банк Украины из-за жадности руководства летит в пропасть – финансист

Можно всё время дурачить некоторых, можно некоторое время дурачить всех, но нельзя всё время дурачить всех.  

Авраам Линкольн

Как вы думаете, почему самый крупный и развитый банк Украины – «ПриватБанк» все время как бы находится на грани банкротства, при этом поглощает десятки миллиардов государственных средств докапитализации и требует еще?

Само руководство (например, бывший глава правления Шлапак) объясняет это тем, что от прошлых владельцев остались колоссальные необеспеченные кредиты, выданные преступным путем кому попало. Плюс масса рискованных сделок, от которых остались сплошные убытки.

Но выводы якобы сделаны, докапитализация прошла, ежедневно колоссальная денежная масса прокачивается через системы «ПриватБанка» со скоростью Феррари (по словам того же Шлапака), обеспечивая громадные живые доходы. А стабильности и доверия все нет, перспективы туманны, и будущее крупнейшего банка страны держится на хлипких дрожжах.

Почему так?

На самом деле, в «Привате» не хватает не столько притока живых денег малого и среднего бизнеса, долгосрочных вкладов населения, сколько в дефиците корпоративная совесть и желание работать по закону. Оперативное руководство меняется, а методы как были, так и остаются грубыми, недальновидными и сомнительными. Все также продолжается отжим различных сумм и перманентное «кидалово» и по отношению к оставшимся клиентам. По-прежнему доверить крупную сумму «ПриватБанку» означает сыграть в русскую рулетку – никто не даст гарантий возврата суммы. Все забирать, ничего не отдавать - вот по сути негласный девиз управляющих «ПриватБанка» вчерашнего и сегодняшнего разлива.

Лакмусовой бумажкой состояния и перспектив «ПриватБанка» является скандальная история отжима денег со счетов небольшой херсонской фирмы ООО «Бривер».

Интернет заполнен публикациями на эту тему: Якщо «ПриватБанк» не поверне борги підприємцям, він ризикує луснути

Вот уже почти два года финансовые, экономические и бизнес-круги следят за этой эпопеей и делают ставки - удастся ли ООО «Бривер» вернуть украденные со счета деньги (на данный момент сумма долга составляет $59 тыс.) или этот мизерный долг (по меркам «ПриватБанка») утащит на дно всех. Малый и средний бизнес готовы призвать к бойкоту ПриватБанка

Уже почти два года упрямо и цинично, игнорируя решения судов по долгу ООО «Бривер», руководство «ПриватБанка» (все поколения) тем самым блокирует кислород своей системе. Хотя десятки тысяч малых и средних предприятий и ФОП были бы готовы иметь дело с «ПриватБанком» (отличная сеть, великолепно разработанный сервис и масса других конкурентных преимуществ) для постоянного хранения средств и крупных операций, большинство выбирает другие финучреждения. В результате «ПриватБанк», обладая самым мощным потенциалом, лишен прироста лояльных клиентов, прироста депозитов, и как инъекционный наркоман зависит от постоянной докапитализации и реструктуризации прошлых долгов.

Как Привату стать прибыльным и вернуть доверие людей

Даже если учесть жадность и дремучесть руководства «ПриватБанка», такая ситуация явно не в их интересах, и они (а более всего, их наниматели - действующая власть), как никто другой, заинтересованы в восстановлении нормального баланса и доверия клиентов. А не только лишь быть мобильным кошельком у всей страны, собирая жалкие проценты от переводов.

А ведь стоит лишь утром нынешней главе «ПриватБанка» Галине Пахачук выйти к журналистам, и на камеры сказать – вот, «ПриватБанк» обещал добросовестно платить по счетам. Мы были должны ООО «Бривер» сумму по решению суда. И мы, как банк, ценящий свой имидж и своих клиентов, возвращаем эту сумму. Теперь так будет всегда и со всеми, добро пожаловать…

И буквально на следующий день «ПриватБанк» ощутил бы могучий прирост клиентского интереса, в банк потекли бы миллиардные потоки вкладов, открытых счетов и прочих народных вливаний. Такой маленький шаг не на словах, а на деле показал бы намерение «ПриватБанка» и этого было бы для людей достаточно.

Но какое-то мазохистское жлобство и суицидальное упрямство заставляет руководство «ПриватБанка» искать нелепые отмазки, и тратить тысячи долларов на юристов, лоббистов и прочие активности – лишь бы не платить маленькой фирме по счетам!

Разделяй и властвуй

Кроме того, эпопея с ООО «Бривер» породила и грандиозную проблему с описанным имуществом «ПриватБанка», на которое, выполняя решение суда, наложили арест добросовестные исполнители Киевского управления ГИС.

Ирония ситуации заключается в том, что судебный исполнитель, в счет уплаты долга ООО «Бривер», описал машины, находящиеся на балансе «ПриватБанка». Среди этих машин очень многие фактически не принадлежат «ПриватБанку», а являются де-факто собственностью различных людей, фирм, практически выкупивших их либо по кредиту, либо по лизингу. Однако юридический казус и махровый эгоизм управляющих «ПриватБанка» создает целый вал проблем, из-за которых уже страдают сотни ни в чем не повинных людей и организаций.

Так, в редакцию с жалобой обратился бывший клиент «ПриватБанка» Александр Новых, который выплатил банку 320 000 гривен лизинга за машину. Теперь он не может ни получить свое авто, ни вернуть деньги, так как машина находится под арестом (машина находилась в аресте ГИС 3 раза по разным делам разных кредиторов). Вместо того, чтобы выполнить решение суда, «ПриватБанк» косвенно подталкивает людей подавать в суд на действия исполнительной службы по делу 904/9386/14, которая просто добросовестно исполняет свой долг. Тем самым, стравливаются интересы клиентов и кредиторов «ПриватБанка», а банк, вместо того, чтобы одной маленькой транзакцией – выплатой долга ООО «Бривер» разом решить целый ворох проблем, продолжает затягивать выполнение решения суда, и создавать себе и людям на ровном месте долгосрочные, практически неразрешимые проблемы.

Все это наводит на мысль о неадекватности и непрофессионализме руководства «ПриватБанка», которое упорно ведет свой корабль на рифы.

Грязные игры с судьей

Более того, в этом деле «Приват» не упускает любую возможность саботировать решение суда с помощью грязной игры. Так, на последнем заседании по долгу ООО «Бривер» представители банка буквально упросили судью перенести исполнительное производство обратно в Днепр, клятвенно обещая выполнить решение суда и выплатить остаток суммы - мол в Днепре это сделать будет удобней и легче по закону. Но после того, как судья удовлетворил их жалобу, они тут же, тайком от оппонента, подают заявление о приостановлении взыскания! (http://reyestr.court.gov.ua/Review/68333737)

Тем самым как бы показывая, что судья – лох, идущий на поводу у банка, а сам банк «в гробу видел» исполнение решений суда! Да и как может быть иначе, ведь в Днепре вообще не исполняется ни одного взыскания не в пользу «ПриватБанка», ибо местная исполнительная служба давно под колпаком у банка. И лишь в столице у обворованных банком клиентов есть хоть какие-то шансы вернуть свои деньги.

А ведь есть еще таинственное постановление, запрещающее любые взыскания имущества и денежных сумм по долгам «ПриватБанка» - (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67700015)  которое вынесла судья Деева летом 2017 года. Данное решение, инициированное представителями «ПриватБанка», и, положа руку на сердце, не имеющее ничего общего с реальным правосудием, ярко подтверждает правовой нигилизм руководства «ПриватБанка», и слабость судебной системы - готовой выполнять любые заказы крупных финансовых групп.

Получается, что представители ПАО КБ «ПриватБанк» попросту обманули суд по делу 904/9386/14. Ведь одним из главных аргументов, который повлиял на принятие решения судом о переводе исполнительного производства в г. Днепр, было электронное уведомление (поручение), присланное «ПриватБанку» от НБУ, якобы на выполнение платежных поручений ДВС г. Днепра по сведенному исполнительному производству №11355726, куда входил и долг ООО «Бривер».

Однако все это было хитрым блефом - ведь данное поручение не могло быть выполнено в связи с существованием уже упомянутого загадочного постановления, запрещающего отчуждать любое имущество и суммы со счетов «ПриватБанка» в пользу его кредиторов (http://reyestr.court.gov.ua/Review/67700015), о чем прекрасно знали представители ПАО КБ «ПриватБанк».

Выплыть или утонуть – дело нескольких месяцев

Как видно из вышеизложенного, иезуитские приемы юристов «ПриватБанка» не выдерживают никакой критики. Вместо того, чтобы искать пути наименьшего ущерба и скорейшего решения и сглаживания проблемных ситуаций, создается впечатление, что нанятые правоведы делают все возможное, чтобы гордиев узел проблем, начатый с долга ООО «Бривер», привел к катастрофе вселенского масштаба, затрагивающей сотни, если не тысячи людей.

Вместо того, чтобы просто исполнить решение суда полного цикла (прошло все инстанции), и вернуть ООО «Бривер» $59 тыс., юристы «Привата» придумывают финт с объединением всех аналогичных имущественных претензий к «ПриватБанку» в одно производство. Что это означает? А то, что десятки, сотни дел сплавляются в один неудобоваримый «ком алчности» с почти астрономической суммой взыскания, и почти нулевыми шансами для каждого участника-кредитора вернуть свой долг!

«Когда все нити в одних руках, тянуть волынку и не платить по счетам гораздо легче, нежели отбиваться от каждого по отдельности. Однако такая позиция, на самом деле, убивает всякие надежды и перспективы выхода «ПриватБанка» из кризиса и оздоровления его финансовой системы, - рассказал в комментарии финансовый аналитик Владислав Михайлишин.

В результате, крупнейший банк Украины из-за жадности руководства летит в пропасть. Если по отдельности, в разное время, «ПриватаБанк» может постепенно и безболезненно закрывать свои долги различным фирмам и организациям, восстанавливая доверие и обретая новые импульсы развития, то слепив все долги в одну несваримую гигантскую лепешку, «Приват» сам себе выкопал могилу. Ведь при такой системе и мелкие, и большие кредиторы будут ждать погашения долгов даже не годами, а десятилетиями. Это по сути означает, что «ПриватБанк» посылает всех своих кредиторов и бывших клиентов на... При таком опасном и циничном подходе само существование «ПриватБанка» ставится под большой вопрос. Сколько еще проагонизирует банк, отвергающий само понятие закона и выполнения судебных решений?» - вопрошает финансист.

В результате, одна малюсенькая проблемка ценой в $59 тыс., которую можно было щелчком пальцев превратить в громадное преимущество и яркий пример выздоровления кровеносной системы банка и восстановления подмоченной репутации, превращается в снежный ком, который увеличивается с каждым днем, и с каждым днем остановить его все тяжелее и тяжелее.

Если ничего не предпринять, через несколько месяцев этот ком разрастется настолько, что погребет под собой весь банк – и тогда уже не помогут ни миллиарды госпомощи, ни призывы сохранять спокойствие. Но пока для «ПриватБанка» еще не поздно все исправить и отцепить тянущий его на дно груз.

P.S. Совет юриста: как себя вести, если банк не отдает авто

Вниманию людей, владельцев транспортных средств!

Если вы столкнулись с проблемой, что ваш автомобиль, за который был выплачен кредит, «ПриватБанк» не переоформляет на ваше имя и не отдает во владение из-за ареста, наложенного исполнительной службой по другому делу о взыскании долгов с «ПриватБанка», советуем действовать следующим образом:

1. Подавайте судебные иски о снятии обременений и признании за вами права собственности, как за законными владельцами.

2. Ни в коем случае не потакайте банку, подавая заявления о присоединении к делу в качестве третьего лица, с требованием снять аресты исполнительной службы на ваше авто. Ведь таким образом, банк просто стравливает пострадавших от собственной алчности и некомпетентности. Более того, идя на поводу у банка, владельцы арестованных авто помогают ПАО КБ «ПриватБанк», как не переоформлять их автомобили, так и не выполнять решения судов по делам тех, у кого «ПриватБанк» украл деньги ранее.

По ссылке вы найдете рекомендации, как надо действовать в подобных ситуациях: http://sc.gov.ua/ua/postanovi_za_2016_rik.html  (Постанова від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").